Сам сюжет ніби і має таємниці, а також деякі цікаві повороти, але як на мене то вони не були непередбачуваними та якимись цікавими. Та і в цілому самі події розвиваються аж занадто швидко в деяких моментах. Наприклад, як на мене то аж занадто швидко головна героїня була спершу дружною одного, потім вдовою, а потім дружиною ярла. Подібні випадки ставалися також з набігами, де було аж занадто мало якогось стратегічного планування. Жодного разу майбутній "король" всіх горців не зібрав якоїсь військової ради та не озвучив детальний план. Але ж неможливо постійно прикриватися волею богів, людьми потрібно керувати і більше того їх потрібно кормити та лікувати під час будь якої кампанії.
З усіх ситуацій які були описані в книжці мені найбільше сподобалась частина з переходом в підземеллі з нежитю. Напевно цей сюжетний хід ніколи мені не почне набридати тому, що кожен автор описує його по своєму і це кожен раз лоскоче нерви.
Я не впевнена, що буду читати наступні частини, але автор залишає ще багато питань не розгаданими. І головне з них, хто ж саме має керувати долею головної героїні? Мені б дуже сподобалось, як би відповідь була - вона сама.
Фрея кожного дня потерпає від його непростого характеру, і мріє про одне - вбити свого чоловіка і бути воїтелькою.
Бо це їй дано. Її батько з самого дитинства навчав своїх дітей різним бойовим прийомам, і Фреї все дуже гарно вдавалося.
Але доля жінки така - вийти заміж, народити дітей, слухатися чоловіка.
І Фрея дуже намагається, але послух не притаманний її характеру.
Тому одного дня їй вривається терпець.
А її боягузливий чоловік відразу йде до ярла просити розлучення зі своєю навіженою дружиною.
Хто б міг подумати, що цей день переверне життя дівчини з ніг на голову.
В одну мить вона овдовіла, стала нареченою ярла, зʼясувала, що і в її крові є крапля крові богині, ледь не втратила руку, і по вуха закохалася в сина ярла.
Забагато подій для одного дня.
Книга прямо дуже насичена подіями. Сюжет ніде не провисає.
Були моменти, які типу секрети, але про них не важко було здогадатися.
Однак авторка все одно в кінці книги зуміла здивувати і закинути гачок для того, щоб я читала цикл далі.
Окремо хочеться виділити взаємодію Фреї та Бʼєрна - це було дуже добре. Їхні саркастичні перепалки на грані вульгарщини - дуже смішні, і додавали родзинку цій історії.
Це моє перше знайомство з історією, яка написана на основі скандинавської міфології (раніше я про Тора і Локі знала тільки по фільмах Marvel).
Мені дуже сподобалося.
З нетерпінням чекаю на продовження.