Так ось, дана книга поставила мене в певний ступор.
Перша частина книги написана у двох часових проміжках - і ні в одному немає Білла Ходжеса. Я уже трішки і зажурилася. Я тут не для того читаю книгу, щоб знайомитися з незрозумілими людьми - де мій улюблений детектив?
Але уже у другій частині книги з'являється і Ходжес, і Джером, і Холлі.
Холлі тепер моя улюблена героїня цієї трилогії. Вона така по милому дивна.
Сюжет книги зачіпає долю сім'ї хлопчика, батько якого постраждав під час нападу містера Мерседеса в першій частині. Хлопчик знаходить скарб - скриню з грошима та дивними записниками. Тепер він матеріально може допомогти своїй сім'ї. Але те, що знаходиться у записниках стає для малого шоком. А згодом призведе до дуже небезпечних подій.
Уже не можу дочекатися, коли візьмуся за третю книгу. Адже хоч друга книга з трилогії і відвела сюжет трішки в бік, але у третій частині все таки нас чекає заключна глава за участю Мерседеса.
Його теперішній противник - одержимий маніяк (але не такий хворий, як Мерседес-кіллер), що може слугувати ілюстрацією до заповіді "не сотвори собі кумира".
Морріс Белламі із поплічниками вривається у дім до відомого письменника Ротстайна і вбиває його. Але справжньою метою було не пограбування, а рукопис останнього роману Ротстайна, який закриває цикл, від якого фанатіють тисячі читачів. В тому числі, наш антогоніст. Він привласнює роман, бо хоче бути єдиним, хто прочитає продовження улюбленої книги. Однак арешт йому перешкоджає і він змушений чекати цілих 10 років, щоб повернутись по рукопис і нарешті прочитати його.
Але його планам заважає... школяр. Піт знаходить сховок Белламі, поступово витрачає гроші на підтримку сім’ї. Його батько – один із постраждалих під час теракту, описаного в першій книзі, тож родині дуже потрібні гроші.
Щойно Белламі виходить із в’язниці, як небезпека ходить слідом за Пітом, адже хворий кумир не зупиниться за крок від цілі. Тож тут лишається вірити лише що Ходжес втрутиться вчасно.
Сподобалась переплетеність із попередньою книгою, але "Що впало, те пропало" сподобалась трошечки більше (завдяки меншій кількості збочень). І фінальна нота тут не менш видовищна