Відгуки і рецензії читачів
09.12.2025
«Щоденник мандрівного кота» Хіро Арікава
Видавництво артбукс
Неймовірно щемлива, затишна, комфортна й трішки філософська історія про мандрівку кота, його роздуми та відносини із людьми. Книга-подорож по життю від якої хочеться і плакати і сміятися!
Нана — унікальний дворовий кіт. Він розуміє мову людей і має думку про все на світі. Він жив на улиці поки його не зустрів Сатору- молодий чоловік що дуже любить життя і тварин. Починалось все як просте підгодовувавання котика, але з часом знайомство переросло у справжню дружбу. 5 років Нана жив із Сатору й той став його найближчою людиною. Аж ось з невідомих причин чоловік починає шукати нову домівку для свого улюбленця й разом вони відправляються у подорож Японією по рідним місцям та друзям господаря….
Твір сповнений гумору, теплоти, добра та рифлексійних думок. Філософська мудрість Нана показує що важливі кожен день і кожна мить життя, а також що слід цінувати й любити близьких, так як кіт любив свою людину, а людина любила свого кота.
Ця книга тепла й добра, а ще сумна… хоча цей сум світлий я все ж не стримав сльози.
А те як авторка чудово описує котячий характер свідчить про її щиру любов до цих малих бешкетників!
Усім котомамам та кототатам неодмінно читати! Я отримав неабияке задоволення!
Моя оцінка 10/10
Видавництво артбукс
Неймовірно щемлива, затишна, комфортна й трішки філософська історія про мандрівку кота, його роздуми та відносини із людьми. Книга-подорож по життю від якої хочеться і плакати і сміятися!
Нана — унікальний дворовий кіт. Він розуміє мову людей і має думку про все на світі. Він жив на улиці поки його не зустрів Сатору- молодий чоловік що дуже любить життя і тварин. Починалось все як просте підгодовувавання котика, але з часом знайомство переросло у справжню дружбу. 5 років Нана жив із Сатору й той став його найближчою людиною. Аж ось з невідомих причин чоловік починає шукати нову домівку для свого улюбленця й разом вони відправляються у подорож Японією по рідним місцям та друзям господаря….
Твір сповнений гумору, теплоти, добра та рифлексійних думок. Філософська мудрість Нана показує що важливі кожен день і кожна мить життя, а також що слід цінувати й любити близьких, так як кіт любив свою людину, а людина любила свого кота.
Ця книга тепла й добра, а ще сумна… хоча цей сум світлий я все ж не стримав сльози.
А те як авторка чудово описує котячий характер свідчить про її щиру любов до цих малих бешкетників!
Усім котомамам та кототатам неодмінно читати! Я отримав неабияке задоволення!
Моя оцінка 10/10
04.11.2025
пам'ятаю, як в моєму дитинстві по телевізору показували серію фільмів про песика Бетховена, а потім вже в підлітковому віці на хвилі ностальгії глянула "Марлі та я", після якого заріклася дивитися кінострічки про домашніх улюбленців, бо то нічим хорошим не закінчується. на першому чи другому курсі я зробила помилку та ввімкнула "Хатіко", знаючи фінал, і потім налякала сусідку, яка застала мене всю в сльозах.
і ось я знову вирішила наступити на ті ж граблі, взявши до рук "Щоденник мандрівного кота", хоч усі й казали запасатися серветками, бо а) давно дивилася на книжку ще англійською, б) історії про котів - це давній та особливий пласт в японській літературі, яку я люблю.
за загальним підрахунком я 6 разів просльозилася, 3 - плакала, а 2 - ревіла (дуже обережно, щоб не розбудити кота в себе на ногах). АЛЕ, на щастя, сумно та боляче мені було не з тих причин, яких я найбільше боялася, але більше сказати вам не можу, щоб не спойлерити.
?⬛ це історія про дворового кота, який після зустрічі з капотом автівки (не тим, на якому він любив лежати, гріючись на сонечку, а на дорозі) стає котом домашнім, отримує невигадливе ім'я Нана через свій викривлений, схожий на сімку хвіст, а також знаходить собі людину-друга в комплекті.
Сатору Міявакі - неймовірний котолюб, ладний кожну вільну хвилину тютькати (саме так ми з мамою називаємо оту взаємодію з котом, коли ти ладна його розцілувати, зажмаками, загладити і майже з'їсти) Нану, але також він вміє зчитувати настрої та бажання котика, не переходячи кордони.
разом вони провели чудові п'ять років, перш ніж вирушили разом у мандрівку Японією. останню мандрівку, бо життя склалося так, що тепер дороги Нани та Сатору мають розійтися.
?⬛ у сріблястому мінівені вони проїдуть різними куточками Японії, споглядаючи краєвиди та відкриваючи нові для кота місця, аби відвідати друзів Сатору. кожна зустріч розкриває певний етап з минулого Міявакі, даючи нам та Нані пізнати його глибше, полюбити сильніше. це подорож життям, а не лише місцевістю. кожне нове для кота знайомство - це спроба знайти йому новий дім, і щоразу вона закінчується тихою радістю, що й тут не вийшло, тож у них є ще трішки часу побути разом.
?⬛у кожному рядку відчувається, що авторка не лише любить котів, а й дуже добре їх знає. не лише їхню примхливу натуру, а й те, що коти так само сильно вміють любити, хоча цю відданість зазвичай приписують саме собакам. а ще - Хіро Арікава чудово розуміє людей, повних не лише переваг, але й недоліків, сумнівів, страхів чи дрібки заздрості.
я не дуже люблю книжки, написані з метою розвести на сльози, бо мені не подобається така маніпуляція моїми почуттями, але "Щоденник мандрівного кота" - дуже хороша та проста історія. проста у всій своїй складності, бо головне у ній - кіт та його людина, людина та її кіт.
чесно, рука не повернеться поставити тут менше 10 з 10, хоч я й трііііішечки ненавиджу цю книжку за те, що вона зі мною зробила.
?⬛ бажаю всім котам багато картонних коробок та хороших людей, а людям - довгих років разом зі своїми котами.
і ось я знову вирішила наступити на ті ж граблі, взявши до рук "Щоденник мандрівного кота", хоч усі й казали запасатися серветками, бо а) давно дивилася на книжку ще англійською, б) історії про котів - це давній та особливий пласт в японській літературі, яку я люблю.
за загальним підрахунком я 6 разів просльозилася, 3 - плакала, а 2 - ревіла (дуже обережно, щоб не розбудити кота в себе на ногах). АЛЕ, на щастя, сумно та боляче мені було не з тих причин, яких я найбільше боялася, але більше сказати вам не можу, щоб не спойлерити.
?⬛ це історія про дворового кота, який після зустрічі з капотом автівки (не тим, на якому він любив лежати, гріючись на сонечку, а на дорозі) стає котом домашнім, отримує невигадливе ім'я Нана через свій викривлений, схожий на сімку хвіст, а також знаходить собі людину-друга в комплекті.
Сатору Міявакі - неймовірний котолюб, ладний кожну вільну хвилину тютькати (саме так ми з мамою називаємо оту взаємодію з котом, коли ти ладна його розцілувати, зажмаками, загладити і майже з'їсти) Нану, але також він вміє зчитувати настрої та бажання котика, не переходячи кордони.
разом вони провели чудові п'ять років, перш ніж вирушили разом у мандрівку Японією. останню мандрівку, бо життя склалося так, що тепер дороги Нани та Сатору мають розійтися.
?⬛ у сріблястому мінівені вони проїдуть різними куточками Японії, споглядаючи краєвиди та відкриваючи нові для кота місця, аби відвідати друзів Сатору. кожна зустріч розкриває певний етап з минулого Міявакі, даючи нам та Нані пізнати його глибше, полюбити сильніше. це подорож життям, а не лише місцевістю. кожне нове для кота знайомство - це спроба знайти йому новий дім, і щоразу вона закінчується тихою радістю, що й тут не вийшло, тож у них є ще трішки часу побути разом.
?⬛у кожному рядку відчувається, що авторка не лише любить котів, а й дуже добре їх знає. не лише їхню примхливу натуру, а й те, що коти так само сильно вміють любити, хоча цю відданість зазвичай приписують саме собакам. а ще - Хіро Арікава чудово розуміє людей, повних не лише переваг, але й недоліків, сумнівів, страхів чи дрібки заздрості.
я не дуже люблю книжки, написані з метою розвести на сльози, бо мені не подобається така маніпуляція моїми почуттями, але "Щоденник мандрівного кота" - дуже хороша та проста історія. проста у всій своїй складності, бо головне у ній - кіт та його людина, людина та її кіт.
чесно, рука не повернеться поставити тут менше 10 з 10, хоч я й трііііішечки ненавиджу цю книжку за те, що вона зі мною зробила.
?⬛ бажаю всім котам багато картонних коробок та хороших людей, а людям - довгих років разом зі своїми котами.