Щоденники нейрохірурга

«Щоденники нейрохірурга» Генрі Марша — мемуари про завершення лікарської кар’єри й рішення, які хірург переглядає через роки. Марш згадує навчання й перші чергування, а також практику у Великій Британії, Україні та Непалі. Серед його запитань — як чесно говорити з пацієнтом про ризик і що може означати продовження життя після складного втручання.

Котедж біля шлюзу й життя після лікарні

Марш описує покинутий котедж біля каналу під Оксфордом. Вікна погнили, сад заріс, а за парканом лежить сміття. Лікар шукає приміщення для різьбярської майстерні й дивиться на цей будинок як на роботу, якою зможе займатися після виходу на пенсію. Розділ дає побачити, як людина, яка звикла вимірювати час чергуваннями й операціями, вибирає собі інше щоденне заняття. Поруч зі сценами біля каналу автор повертається до лікарні та епізодів власного професійного становлення.

Передмова про роботу в Україні й межі обіцянок пацієнтові

У передмові до українського видання Марш згадує перший приїзд в Україну 1992 року. Там само він формулює суперечність, яка проходить крізь мемуари. Пацієнтові потрібна надія, але лікар мусить пояснювати, наскільки певний у своєму прогнозі. Випадки з різних лікарень дають Маршеві змогу розглянути це питання за різних умов, а спогади молодшого лікаря показують, як його погляд змінювався.

Під назвою «Щоденники нейрохірурга» Старий Лев перевидав мемуари Admissions, що раніше виходили українською як «Ні сонце, ані смерть. Зі щоденників нейрохірурга». «Історії про життя, смерть і нейрохірургію» — перша, окрема книжка Марша.