[…]Він справді дотримувався наказів і присяги Гітлеру. Проте був ідеалістом, чесною людиною, яка вірила, що систему можна вдосконалити, і намагався її виправити»
— Горст Вехтер, син високопоставленого нациста, групенфюрера, губернатора дистриктів Краків та Галичина, фундатора дивізії ваффен-SS «Галичина» Отто Вехтера, повторює ці слова як мантру.
Із листів і щоденників його дружини Шарлотти (нацистки за переконанням) постає образ зразкового чоловіка та люблячого батька, палкого ідеаліста й виняткової особистості.
Уряд Польщі подавав офіційний запит на арешт та екстрадицію Вехтера за злочини проти людства, зокрема - участь у масових убивствах і депортаціях, створення гетто на території Кракова та Львова де, за різними даними, загинуло від 100 до 600 тисяч людей.
Родина Вехтерів неодноразово привласнювала чужу нерухомість та інші матеріальні цінності, у тому числі - предмети мистецтва та культурної спадщини.
Філіп Сендс дослідив тисячі сторінок архівних документів, опитав десятки людей, провів масу консультацій з фахівцями різних галузей (від релігії до судової антропології), провів мало не детективне розслідування, щоб розкрити постать Отто Вехтера з історичною точністю й кінематографічним шиком.
Паралельно крокує тема колективної відповідальності (мій батько віддавав накази, але особисто сам нікого не вбив, він хороша людина), що продукує образ «хорошого нациста».
Після поразки Рейху, тисячі прибічників фюрера зуміли втекти від відповідальності завдяки підпільній мережі маршрутів евакуації з осередком, зокрема, у Ватикані. Цю схему також використовували спецслужби США для вербування агентів серед «корисних» нацистів.
Справжня інтрига книги криється у спробах розібратися, що саме не дало Отто Вехтеру скористатися вже налагодженим маршрутом втечі - прикрий випадок чи чиєсь умисне втручання?
Шарлотта Вехтер зробила все, щоб передати цензуровану версію життя її коханого чоловіка нащадкам. Вона спромоглася вирізати з архівів моменти, що підтверджували злочинну діяльність Отто, але не її власне розчарування від краху ідеології:
«Вона залишалася нацисткою до самої смерті»
У центрі книги — Отто фон Вехтер, високопоставлений член СС, який після закінчення Другої світової війни опинився у бігах. Через його долю, через історії його дружини, дітей, знайомих ми бачимо життєвий зріз до- і післявоєнної Європи (Австрії, Польщі, України,Італії). Автор показує, як жили колишні нацисти, що вони думали про себе і про минуле, як намагалися виправдатися, і що відчувають їхні нащадки, як живуть їхні нащадки.
Попри доволі складну тему, книга читається легко. Поміж рядків ми знайомимося з історичним періодом, із побутом, з цінностями тих людей, які були “руками» Гітлера. Автор уникає пафосу — він просто розповідає, аналізує, ставить питання. І саме тому його текст звучить дуже чесно.
Читаючи, я відчувала, ніби потрапляю всередину історії — настільки ретельно автор вибудував наратив, настільки реальними здаються всі герої. «Щурячий лаз» не лише відкриває страшні сторінки минулого, але й змушує до роздумів , до паралелей із сучасною війною в Україні.
Книга для мене була цінна, як поповнення мого багажу знань історії Другої світової війни. Виникнення нацизму і боротьба із ним, пошук і покарання винних.Ця тема дуже мені цікава, а книга у досить простій формі дає багато інформації.
Без сумніву, наступною у моєму списку буде інша робота Філіпа Сендса — «Південно-Західна залізниця».
Філіп Сендс у притаманній йому манері йде слідами життя Отто. Текст всіяний посиланнями на численні листи, листівки, щоденники, звукозаписи, документи, фотографії. Усе, щоб дізнатись правду яким був цей владний чоловік, чи міг він не виконувати і не віддавати накази, чи може він бути відповідальним за вбивства, не вчинивши своїми руками жодного.
Активним героєм книжки є Горст Вехтер - син Отто, з яким тісно спілкується автор, спільно йдучи шляхом життя батька-нациста. Син не визнає, що Отто є злочинцем, адже його так і не засудили за вчинення міжнародних злочинів; не визнає відповідальності батька, адже «він виконував накази», відсутні будь-які прямі документальні докази його причетності до масових вбивств. Ба більше, він пишається ним.
У книжці є кілька ліній. Лінія кохання Отто та Шарлотти, теж відданої нацистки, яка у всьому підтримувала чоловіка. Лінія діяльності Отто, його втечі та переховування, загадкової смерті. Лінія існування «щурячого лазу» та шпигунства в часи Холодної війни. А ще тіні вчинків батьків на майбутніх поколіннях, визнають вони це чи ні.
Книжка безумовно варта уваги. Матеріалу для роздумів і детальнішого вивчення вдосталь. Автор зачіпає і українців, це часто тригерить. Єдине зауваження до видання - саме за злочини проти людяності, а не «людства» засуджені нацисти, саме це поняття є частиною міжнародного кримінального права. Вікіпедія не є релевантним джерелом) І я би не брала таке поняття в лапки всюди, це злочин існуючий, як і вбивство. Лапками в цьому випадку нівелюється реалістичність.