Додаток для аудіо та електронних книг Librarius - icon
App Store - icon Google Play - icon
Обране
Вхід
0 Кошик 0,00 грн
Обране
Вхід
0 Кошик 0,00 грн
Увага! Наразі терміни відправки замовлень можуть бути довшими, ніж зазвичай.

«Щиголь» Донни Тартт — роман про дорослішання тринадцятирічного Тео Декера. Під час вибуху в музеї Нью-Йорка він втрачає матір і в хаосі забирає невелику картину Карела Фабріціуса. Після трагедії хлопця приймає заможна родина його шкільного друга. Тео має звикнути до чужого дому й вирішити, що робити з картиною, яка нагадує про матір і водночас приховує його зв’язок із тим, що сталося в музеї.

Тео Декер від Нью-Йорка до Лас-Вегаса

На Парк-авеню Тео живе серед людей, які хочуть йому допомогти, проте майже нічого не знають про останні години, проведені ним із матір’ю. Їхнє уявлення про втрату різниться від того, що пам’ятає він. Згодом батько забирає хлопця до Лас-Вегаса. Там його найближчим другом стає Борис, з яким Тео проводить час у передмісті, далеко від нью-йоркських знайомих. Зміна міста змінює і правила повсякдення. Якщо в першому домі Тео мусив зважати на звички сім’ї, яка його прийняла, то в новому він має більше свободи й менше дорослих, до яких може звернутися.

Тартт дає Тео розповісти про ці роки від першої особи. Він уже знає, як позначилися на його житті знайомства й рішення того часу, але повертається до них через дрібні подробиці. Тому одна сцена може містити й те, що відчував підліток, і те, що помітив дорослий оповідач. Зокрема, близькість із Борисом виростає з часу, який вони проводять разом, перш ніж Тео може оцінити, як ця дружба вплине на його подальше життя.

Картина «Щиголь» і світ антикваріату

На картині Фабріціуса, яка існує поза романом, зображено маленького птаха, прикутого до жердинки. У Тео це зображення пов’язане з матір’ю й тим днем, коли він востаннє бачив її живою. Для людей, які торгують мистецтвом, та сама картина має іншу ціну. Різниця між особистою пам’яттю та ринковою вартістю стає частиною сюжету. Що довше Тео зберігає картину в таємниці, то більше її доля залежить від рішень людей, яким він не може пояснити, що вона для нього означає. З музею Тео виходить і з перснем, який йому передає незнайомий поранений чоловік. Ця річ веде до людей зі світу антикваріату, у якому Тео згодом знайде роботу.

У дорослому житті Тео працює серед антикварних меблів і речей, історію яких можна встановити або підробити. У майстерні він бачить, як реставрація допомагає зберегти старий предмет. Під час продажу значення має вже те, чиїм словам покупець готовий повірити. Ці епізоди роблять «Щигля» романом і про роботу з мистецтвом, і про довіру до історій, які розповідають про його походження. Книжка підійде читачам, яким цікаво стежити за героєм у різні роки його життя й бачити, як невелика річ може по-різному впливати на його рішення.

Характеристики
Видавництво КСД
Автор(ка) Донна Тартт
ISBN 9786171299726
Оригінальна назва The Goldfinch
Кількість сторінок 816
Теми художня література
Розміри 150х220 мм
Перекладач(ка) Віктор Шовкун
Мова Українська
Тип обкладинки Палітурка (тверда обкладинка)
(5 голосів)
Доставка
Нова пошта Нова пошта
Безкоштовно від 999,00 грн
від 90 грн.
Укрпошта (Україною) Укрпошта (Україною)
Безкоштовно від 500,00 грн
від 60 грн.
Укрпошта (міжнародна доставка) Укрпошта (міжнародна доставка)
Безкоштовно від 100 000,00 грн
Самовивіз Самовивіз
Орієнтовний час доставки книг в пункт самовивозу — 3 робочі дні
Оплата
Онлайн оплата Visa / Mastercard Онлайн оплата Visa / Mastercard
Оплата згідно рахунку за реквізитами Оплата згідно рахунку за реквізитами
Оплата при отриманні на Новій пошті, додатково сплачується при отриманні комісія системи 20 грн + 2% Оплата при отриманні на Новій пошті, додатково сплачується при отриманні комісія системи 20 грн + 2%
Оплата при отриманні на Укрпошті, комісія системи 1% Оплата при отриманні на Укрпошті, комісія системи 1%
Теги:
втрата драма зарубіжна проза пулітцерівська премія роман сімейні стосунки спогади стосунки сучасна класика таємниці
Відгуки і рецензії читачів
Ірина Славич 02.04.2025
"Щиголь" - одна з тих книг (так як і "На межі самотності"), де розкриваються дитячі психологічні травми та болісні переживання через втрату найрідніших, які переносяться у доросле життя та впливають на вчинки в майбутньому.

13-літній Тео Деккер втрачає маму під час терористичного вибуху в нью-йорському музеї мистецтв. Єдиною його втіхою (та прокляттям) стає вкрадений ним шедевр XVII ст. -картина "Щиголь", - єдина річ, яку Тео з мамою розглядали разом востаннє перед вибухом. На картині зображений щиглик, який сидить на своїй годівниці та прикутий до неї ланцюжком. Саме невидимий зв'язок між Тео і картиною стає прокляттям для хлопця. Він прив'язався до тієї картини як згадки про маму, і незчувся як став залежний і прикутий до неї, як той щиглик. Картина вершила його долю.

В загальному книга дуже деталізована, але саме в тих дрібницях закладені дуже важливі речі. Вони розкривають наскільки самотнім був головний герой впродовж свого життя, саме деталі й пояснюють мотиви його вчинків, особливо його божевілля, пов'язаного з картиною та самотністю.

До речі, в книзі є згадки про Україну (друг Тео - Борис, вихідець із України) не в найкращих тонах: безхатченство, наркоманія, алкоголізм, кримінальні фактори, які складають образ читача про Україну.

Впродовж всієї книги можна спостерігати за становленням особистості Тео: як він із замкнутої в собі дитини із посттравматичним стресом перетворюється в нікому непотрібного підлітка, який захоплюється алкоголем та наркотиками. Всі ці небезпечні чинники трансформуються у його доросле життя. Але чи зможе хлопець з такими хибами досягти успіху та завоювати статус у дорослому житті?
Олена 16.03.2025
Роман "Щиголь" Донни Тартт я читала двічі. І впевнена, що ще колись до нього повернусь. Це та класична історія, яка заворожує майстерністю і хоч сюжет абсолютно ніяк не перетинається з твоїм буденним життям, ти знаходиш щось близьке, те, що хвилює, те, що змушує перейматися проблемами навіть не персонажів, ні - живих людей, які ростуть і діють на твої очах через посередництво книжкових сторінок.
Я обожнюю ретельні, багаті описи, я чую запах лаку і майстерні, я бачу всі ці картини, антикварні меблі, відчуваю спеку Лас-Вегаса і вагаюсь та краюсь разом із Тео.
Це роман дорослішання і тут дуже круто показаний вплив обставин та оточення на становлення людини. Не сталося б вибуху і Тео мав би зовсім інше життя. Але тепер йому щодня треба обирати між світом його матері, Гобі, картин та світом батька, Бориса, наркотиків і злочинів. Авторка не повчає, не робить висновків - вона показує, дає вам в руки свою "оптику" і каже "Дивіться і думайте". І я думала і насолоджувалася. Навіть там, де читати було огидно чи боляче. Так і діє крута література.
Звісно, можна побурчати, що українець Борис і його батько більше схожі на стереотипний образ совкових людей, що так авторка контрабандою пронесла в текст темку "загадочной души" і від цього неприємно. Але тут Донна Тартт хоча б була чесною і не робить із них позитивних героїв. Вони можуть викликати симпатію, але вони точно не є персонажами зі знаком плюс і розумієш, що життя не буде до них добрим.
Я чекаю ще романів Тартт. Скільки вже минуло часу після останнього, ще не десять років?
Лець Оксана 06.06.2024
Основний сюжет обертається навколо життя Тео Декера, який втрачає матір під час терористичного акту в музеї Метрополітен. Під час вибуху він бере з собою картину "Щиголь" Карела Фабріціуса, яка стає для нього символом надії та болю одночасно. Відтоді життя Тео сповнене складних випробувань: від життя з байдужим батьком у Лас-Вегасі до занурення в світ криміналу та наркотиків.

На перший погляд, це історія про хлопця, який украв картину, про загибель його матері, його психологічні травми, стосунки з батьком, проблеми з наркотиками і алкоголем, а також труднощі зі спілкуванням з людьми. Проте насправді цей роман набагато глибший і складніший.

Ця історія показує, що все у світі взаємопов'язано, і іноді погані вчинки можуть призвести до хороших наслідків, і навпаки. Кожен вибір, кожен крок Тео відображає глибокі моральні дилеми, які Тартт розкриває через призму мистецтва і людських взаємовідносин.

Мені дуже подобається стиль Тартт. Я розумію, чому деякі читачі скаржаться на затягнутість, наявність огидних сцен та інші аспекти. Але загальна картина, намальована авторкою, вражає своєю глибиною і деталями. Вона чудово вміє взяти на перший погляд посереднього персонажа і закрутити його в настільки неоднозначну ситуацію, що ти знову і знову повертаєшся до розповіді, шукаючи відповідей.

Але чи можна знайти ці відповіді? Адже у кожного своє "правильно" і "неправильно". Ось вам питання для роздумів: що ви оцінили б вище – світовий шедевр чи життя вбивці?

"Щиголь" – це дуже сильна книга, яка зможе торкнутися серця кожного, хто відчуває любов до мистецтва. Мені вона дуже сподобалася.


"Гонитва просто за красою—це пастка, пряма стежка до гіркоти і смутку, красу треба поєднувати з чимось більш значущим."
Панченко Надія 29.04.2024
Ох, і Донна! Ох, і Тартт!

Саме це хотілось кричати під час читання роману "Щиголь" в моменти, коли ніби знаєш, що буде далі, але автор пропонує тобі геть інший варіант.

Для такої книги мало 800 сторінок. Бо коли знаєш головного героя, як свого друга, то дуже важко перегорнути останню сторінку й просто поставити книжку на полицю.

Своєю вагою (в усіх сенсах цього слова) книга втискає тебе в крісло, допоки не побачиш розв'язку.
Та й потім - вона переслідує тебе думками, снами, образами міст і людей, сумнівами й захопленням.

Яка це насолода читати книгу, в якій все прописано до таких деталей, що варто заплющити очі й ти вже в Нью-Йорку, в квартирі з вишуканими меблями, на залитій сонцем широкій вулиці, в тіні Центрального парку, в іграшковому Вегасі, в гаражі на околиці Амстердаму.

У романі стільки особистості, стільки дрібних і чітко помітних деталей, стільки уваги до персонажів, стільки любові до правильної літератури і мистецтва вцілому, що хочеться радити її кожному.

Бо серед усіх перипетій цієї історії, кожен побачить і відчує щось своє, не зважаючи на ніби-то один і той же сюжет.

А він точно не потребує анонсів, він просто вартий бути прочитаним, можливо й не раз
Іванна 27.04.2024

Якби...Скільки разів не повторюй якби, але минулого не зміниш. І якби Тео менше зациклювався над своїм "якби", то, ймовірно, його життя не було б таким складним та болючим.

Невже мистецтво вагоміше за людські життя? Бо, як на мене, саме так авторка все і подає. Як одна маленька пташка на полотні змогла принести стільки горя хлопчику, який ніяк не міг наважитись її відпустити. Він божеволів і йшов на дно, але продовжував триматися за неї, немов за рятувальне коло.

Щиголь - це мій книжковий Еверест, який я змогла подолати. З кожним новим розділом я все глибше провалювалась у книгу, як Аліса в свою кролячу нору. Зрештою, вона мене полонила повністю.

Я незчулася як опинилася поруч з Тео на підлозі, розділяючи його біль. Він вкотре обіймав картину пташки і гойдаючись ридав, а я не знала, що сказати.
Він, знаходячись під кайфом, ділився зі мною своїм горем, а я слухала його та падала разом з ним у прірву безпроглядної темряви.

Книга, яка розбиває серце та водночас і зцілює. Я прожила цю історію від самого початку і до кінця. Я в захваті від стилю написання авторки, від розкриття персонажів, від детальних описів. Свого часу ця пташка стала і для мене рятівним колом, тож я її однозначно ще колись перечитаю.
Написати відгук і отримати 15 лабів
* Для нарахування лабів потрібно бути авторизованим і обсяг відгуку має бути більше 1000 символів.
Ваше ім'я*
Ваш Email*
Введіть текст*
Лабораторія доставить безкоштовно замовленнявід 999 грн Новою поштоюі від 500 грн Укрпоштою