жанр: янґ едалт
мої враження: якщо ви плануєте читати цю книгу, готуйте носовички. Багато. Бо буквально з першого розділу ви будете плакати - і це не сльози радості, а сльози співчуття.
Сюжет зрозумілий із самого початку: ми знаємо, що сталася трагедія, але не знаємо, яка саме. І разом із головною героїнею ми проживаємо її біль, сум, надію, гнів, любов і прийняття. Я пережила весь спектр емоцій - від сміху до ридань - і саме тому ця історія мене дуже зачепила.
Так, це магічний реалізм, і я розумію, що такого не буває в житті. Але як же сильно хотілося б мати можливість подзвонити тому, кого вже немає… почути голос, попрощатися, сказати «люблю». Це було б важливо кожному, хто пізнав втрату.
Автор показав, що навіть коли з’являється шанс поговорити з тим, хто пішов, - момент прощання все одно настане. Не сьогодні, не завтра, але він буде. І головна героїня зрештою це приймає.
Кінцівка книги логічна й дуже зворушлива - я плакала, але водночас розуміла: саме так вона й мала закінчитись.
У книзі також порушено теми стосунків між батьками і дітьми, сприйняття у колективі, питання національних меншин. Десь вони розкриті більше, десь менше, але головна ідея одна - цінуй те, що маєш зараз. Спогади - вічні, але момент - ні.
Ця історія справила на мене величезне враження. Я знаю, що є друга книга серії, але не планую її читати. Ця ж - залишиться зі мною надовго.
Так, тут є тригерна тема, тому будьте готові емоційно. Але якщо ви шукаєте книгу, яка розіб’є серце й змусить плакати, - беріть "Сем на зв’язку" без роздумів. Вона читається легко, має невеликий обсяг і дуже гарне оформлення.