Відгуки і рецензії читачів
29.07.2024
Класно, коли в серії книжок кожна наступна не менш цікава, ніж попередня. Це цілком можна сказати про всі частини історії з Девідом Гантером в головній ролі. Третє розслідування небезпечне, заплутане, масштабне та непередбачуване.
Тут кримінальний антрополог Девід покаже свої вміння в повній красі. А ось його психологічний стан буде бажати кращого: багато сумнівів, хвилювань, страхів та вагань. Звісно, після всього, що він пережив і у що знову втягнутий – це не дивує і виглядає цілком достовірно, адже головний герой не супермен, а звичайна людина. Але читача детективного жанру трохи дратує аж така увага до його почуттів, коли тут такий гострий сюжет розгортається.
Місце дії малоприємне і взагалі приготуйтеся, що в цій частині буде найбільше подробиць із розкладання тіл і трохи більше описів трупів, ніж у попередніх двох книжках.
Особиста лінія в цій книзі трохи дивна, але загалом навіть мила.
Бекетт знову створив для нас захопливу детективну історію із багатьма підозрюваними та напруженим сюжетом (бо маніяк-вбивця теж має свій голос в тексті і він завжди на крок попереду, а читач до завмирання серця слідкує за героями і хвилюється за них, бо вони постійно в зоні ризику).
Тут кримінальний антрополог Девід покаже свої вміння в повній красі. А ось його психологічний стан буде бажати кращого: багато сумнівів, хвилювань, страхів та вагань. Звісно, після всього, що він пережив і у що знову втягнутий – це не дивує і виглядає цілком достовірно, адже головний герой не супермен, а звичайна людина. Але читача детективного жанру трохи дратує аж така увага до його почуттів, коли тут такий гострий сюжет розгортається.
Місце дії малоприємне і взагалі приготуйтеся, що в цій частині буде найбільше подробиць із розкладання тіл і трохи більше описів трупів, ніж у попередніх двох книжках.
Особиста лінія в цій книзі трохи дивна, але загалом навіть мила.
Бекетт знову створив для нас захопливу детективну історію із багатьма підозрюваними та напруженим сюжетом (бо маніяк-вбивця теж має свій голос в тексті і він завжди на крок попереду, а читач до завмирання серця слідкує за героями і хвилюється за них, бо вони постійно в зоні ризику).
14.03.2024
Третя книга циклу для мене, поки що, найзахопливіша: напруга, динаміка, непередбачуваність - все на вищому рівні.
Моторошна знахідка у гірському будиночку тягне за собою цілу лавину ще більш моторошних відкриттів. Девід Гантер, як завжди, випадково опиняється у вирі подій, що тягнуть за собою смертельну небезпеку.
Мені дуже сподобалось, що:
1. Оповідь "перемикається" з першої особи на другу (в сюжет вклинюється "потік свідомості" вбивці)
2. Автор зробив дуже хитрий хід, щоб відволікти читача (й героїв теж) від особи зловмисника
3. Дія перемістилася за межі Англії (нова локація дуууже специфічна)
4. Тут ще більше криміналістичних штучок і подробиць судмедекспертизи
5. Порушено тему некрофілії, а значть і бридких описів розпаду, тління, гниття і т.п. тут теж більше (краще нічого не їсти під час читання).
Трохи вже дратує, що гг такий проблемний. До психологічної травми від смерті дружини й дочки та стресу через негаразди з новою дівчиною (вже колишньою) додався ПТСР
Він то хоче, то не хоче брати участь у розслідуванні: в один момент мало валізи не складає, а вже за мить - готовий самотужки шукати вбивцю.
З іншого боку, це краще, ніж самовпевнений всезнайко із синдромом нарциса)
Сподіваюсь, на четверту частину чекати не довго
Моторошна знахідка у гірському будиночку тягне за собою цілу лавину ще більш моторошних відкриттів. Девід Гантер, як завжди, випадково опиняється у вирі подій, що тягнуть за собою смертельну небезпеку.
Мені дуже сподобалось, що:
1. Оповідь "перемикається" з першої особи на другу (в сюжет вклинюється "потік свідомості" вбивці)
2. Автор зробив дуже хитрий хід, щоб відволікти читача (й героїв теж) від особи зловмисника
3. Дія перемістилася за межі Англії (нова локація дуууже специфічна)
4. Тут ще більше криміналістичних штучок і подробиць судмедекспертизи
5. Порушено тему некрофілії, а значть і бридких описів розпаду, тління, гниття і т.п. тут теж більше (краще нічого не їсти під час читання).
Трохи вже дратує, що гг такий проблемний. До психологічної травми від смерті дружини й дочки та стресу через негаразди з новою дівчиною (вже колишньою) додався ПТСР
Він то хоче, то не хоче брати участь у розслідуванні: в один момент мало валізи не складає, а вже за мить - готовий самотужки шукати вбивцю.
З іншого боку, це краще, ніж самовпевнений всезнайко із синдромом нарциса)
Сподіваюсь, на четверту частину чекати не довго
02.03.2024
Третя історія про антрополога Девіда. Цього разу він відправляється до Америки, в цікаве місце, де антропологи спостерігають за розкладом тіл в природних умовах.
Скажу одразу, що ця історія сподобалася мені найбільше з трьох прочитаних. Тут багато медичних подробиць, знову всі оці комашки, личинки, бридкі описи. Все те, що мені так сподобалося в першій частині і чого практично не було в другій.
Плюс тут події розвивалися швидше, цікавіше.
А ще тут мені був цікавий антагоніст. Якийсь він непересічний, творець, за ним цікаво було спостерігати.
Ще одним плюсом було те, що я не одразу вгадала маніяка. В якісь моменти такі думки були, але через один момент я їх відкинула. ( Як виявилося — дарма.
Ще одним плюсом було те, що розповідь ведеться як від імені Девіда, так і від імені вбивці. Я люблю такий хід в книгах.
Про плюси написала, тепер про те, що не сподобалося. На початку було забагато скигління від головного героя. Страждання його, переживання. Хотілося сказати йому: "Та зберися ти вже, нарешті!" Але далі він зібрався і стало краще.
Скажу одразу, що ця історія сподобалася мені найбільше з трьох прочитаних. Тут багато медичних подробиць, знову всі оці комашки, личинки, бридкі описи. Все те, що мені так сподобалося в першій частині і чого практично не було в другій.
Плюс тут події розвивалися швидше, цікавіше.
А ще тут мені був цікавий антагоніст. Якийсь він непересічний, творець, за ним цікаво було спостерігати.
Ще одним плюсом було те, що я не одразу вгадала маніяка. В якісь моменти такі думки були, але через один момент я їх відкинула. ( Як виявилося — дарма.
Ще одним плюсом було те, що розповідь ведеться як від імені Девіда, так і від імені вбивці. Я люблю такий хід в книгах.
Про плюси написала, тепер про те, що не сподобалося. На початку було забагато скигління від головного героя. Страждання його, переживання. Хотілося сказати йому: "Та зберися ти вже, нарешті!" Але далі він зібрався і стало краще.