Шкіра. Недописана історія

«Шкіра. Недописана історія» Андрія Тараненка та Юрія Андрашка — науково-популярна книжка про людську шкіру й значення, яких їй надають у медицині, релігії та мистецтві. Тараненко працює з історією мистецтва, Андрашко — лікар-дерматовенеролог. Оповідь час від часу переходить у їхні діалоги, тож читач може побачити, які запитання до однієї теми ставлять історик і лікар.

Як волосся стає частиною міфу й зображення тіла

Один із розділів простежує, чим волосся було для людей у різні часи. Автори згадують легенду про Береніку, яка присвятила волосся Афродіті, і звичай зберігати пасма близьких у прикрасах. Далі розмова переходить до того, як митці зображали волосся на оголеному тілі. У книжці зіставлено «Маху оголену» Франсіско Гої та «Походження світу» Гюстава Курбе. Через ці твори автори пояснюють, як змінювалися межі того, що вважали прийнятним показувати в живописі.

Дотик, тілесні межі й погляд дерматолога

Шкіру розглядають як орган, через який людина відчуває дотик, і як поверхню, яку бачать і тлумачать інші. Автори повертаються до вірувань, у яких тілесні ознаки пов’язували з душею, а хворобу могли сприймати як кару. У діалогах культурне значення можна зіставити з тим, як лікар спостерігає і описує зміни на шкірі. Короткі відступи дають додаткові приклади, як-от уявлення хуруфітів про символічний сенс ліній людського обличчя.

Книжка підійде читачам нонфікшну про історію тіла, яким цікаво, як медичні уявлення перетинаються з ритуалами й мистецтвом. Окремі приклади варто читати разом з ілюстраціями, щоб помічати, які деталі зовнішності художники підкреслювали або приховували.