Шлях королів. Хроніки Буресвітла. Книга 1

«Шлях Королів» – це нова класика фентезі, це перлина жанру і твір, з яким просто необхідно ознайомитися з кожним. Це історія про світ, що загартований небезпеками і гартується далі з дня удень, з року в рік. Світ, де дме Великобуря, здатна розбивати скелі на своєму шляху, але в той же час яка дарує Буресвітло – джерело тутешньої магії, яка всіма забута, а також джерело живлення для фабріалів – місцевих інженерних винаходів.
Давним-давно світ постійно переживав руйнації – битви зі спустошувачами майже повністю повернули людство до кам’яного віку і так з циклу в цикл. Але з періоду останнього руйнування минуло понад 4 тисячі років, тож людство забуло про їх загрозу, втратило єдність і різні країни воюють між собою. Але знаки свідчать, що насувається нова буря – Буря Бурь, Вічновій, Ніч скорбот, Нова Руйнація, і людство, яке забулося власну історію, не має шансу цьому протистояти. Не матиме шансу, якщо не віднайде такі слова, які можуть сказати людина, і не почне жити за загубленими ідеалами.
Найбільше сподобалася в цій історії її сила, те, як глибоко вона западає в серце і залишається там, спонукаючи тебе змінюватися на краще.
Кому підійде: поціновувачам нестандартного пригодницького фентезі, епічного фентезі, тропу про навчання в магічних академіях (хоча Шаллан і не навчалася магії).

Хтось казав, що хороша книжка тим і відрізняється від посередньої, що під час прочитання ти завжди зможеш побачити історію глибше, буде те, що ти проґавив, читач зможе відкрити для себе нові моменти, краще зрозуміти задум і мотиви автора. Я з цим згоден. Запевняю, роман глибший, ніж здається на перший погляд, хоча й на перший погляд він дуже глибокий. Куди глибший, ніж можна було б сподіватися. І я впевнений, що прочитаю його ще не раз.
Цей роман, як і весь цикл, не для тих, хто хоче постійного драйву і дії. Цей цикл для тих, хто хоче пожити трохи в дивовижному, але суворому світі, створеному автором, у якому мешкають духи речей і почуттів, у якому культура кожного народу захопливо цікава, у якому міфи, казки й легенди чогось навчають, чогось правильного. Побути в компанії улюблених героїв, з якими не хочеться розлучатися. Але тут є і драйв, і екшин. Якраз у тій кількості, що потрібно. Я в цьому світі жив. І я туди збираюся періодично повертатися, повітря вам у голову!
Книжка (як і весь цикл) абсолютно не підходить для того, щоб слухати її в аудіоверсії. Адже навіть найкращий оповідач не зуміє передати тієї гами почуттів, тих емоцій, тієї атмосфери і того внутрішнього змісту, що закладав автор, тим паче, що кожен читач бачить книжку по-своєму. Це книжка, де часом потрібно зупинитися. Часом потрібно перегорнути назад, щоб згадати якусь важливу деталь. Це книга, під час прочитання якої потрібно думати. Є письменники, які розповідають просто цікаву, динамічну історію у фентезійному світі, а є письменники, які не тільки розповідають історію, а й кажуть нам про щось вустами книги. Хтось казав, що автор, створюючи книжку, має знати, що він хоче нею сказати. І я згоден, тільки такі книжки мають шанс стати шедеврами. І у Сандерсона завжди є що сказати. На жаль, під час читання аудіокниги цих думок автора слухач, швидше за все, не помітить.
Але ж Брендон дуже мудрий автор. Він не займається псевдофілософствуванням, але він ставить запитання. Серйозні питання, над якими людині варто було б замислюватися. Він не вирішує в книжці, що є правильний шлях, але дозволяє самому читачеві вирішити це питання. Він ставить ці питання з такою силою, що не можна під час прочитання хоча б мимоволі про них не замислитися.
Так, у книги важке занурення. При першому прочитанні сам кидав рази три, поки не здолав близько двохсот сторінок. Але хіба це можна вважати ціною за те, що сталося після? Ні. Через ці сторінки потрібно продертися. Бо не можна сказати, що вони написані нецікаво. Просто вони написані важко (у всякому разі при першому прочитанні так було для мене). Натомість при наступних перечитуваннях ця частина може виявитися якраз найцікавішою, оскільки саме там безліч деталей і натяків, яких раніше просто не помічав. Будьте сильними, здолайте ці сторінки, бо світ Рошару суворий.
Ні, у книжці не буде відвертих сцен, розкиданих кишок крупним планом тощо. І це ще одна з її переваг. Автор уміє показати гидоту, зло і розкладання у світі та в душах людей, не змушуючи розглядати лайно під мікроскопом. Але він тим паче уміє показати і те світле у світі та людині, що в ньому ще є. І саме на людину, на її душу, мотиви її вчинків спрямований цей самий мікроскоп.
Так, у книжці не одразу буде дано відповіді на всі запитання, оскільки вона, по-суті, всього лише вступ. Відповіді на безліч запитань буде отримано в наступних творах циклу, відповіді на деякі запитання - залишаться на потім. Це не окремий твір, а частина циклу. Тому нерозумно пред'являти претензії до автора за те, що він не викладає всі карти на стіл. Це ж епічне фентезі! Тут усе робиться з розмахом. До того ж смію запевнити, що Сандерсон завжди дає відповіді на всі запитання, щоправда, лише у чітко визначений ним же час, щоб справити бум. Тож, потрібно мати терпіння. Усі рушниці у пана Сандерсона завжди вистрілюють, і б'ють у десятку. І це те, що дійсно сподобалося!
Не буду описувати дивовижності героїв, сюжету, магії та світу Рошара. Це кожен може дізнатися із самої книжки, та й інші читачі не раз ці деталі відзначали. Але мушу сказати ще одну річ: Шлях королів - усього лише вступ до дечого настільки масштабного й епічного, що просто захоплює дух! Саме вступ. Так, довгий і цікавий, але тим не менш. Тому роман так само може не сподобається тим, хто не любить історій із розмахом.
Я справді радий, що натрапив на цього автора. Ще жодна його книжка мене не підвела.
Книга сподобається любителям нестандартного епічного та героїчного фентезі.
Однозначно варта своїх коштів і часу, витраченого на читання!

Маючи уявлення про те як пише Брендон Сандерсон, я очікувала того, що події в книжці будуть розгортатися досить повільно. Але не думала, що аж настільки.
Дійсно світ досить ретельно прописаний: різноманітні міста, релігії, національності, фауна та флора, присутні духи та таємничі яхонтосерця. І в цьому всьому різноманітті вже досить складно розібратися, а ще ж є буресвітло та життєві шляхи персонажів.
Як на мене, то автор охопив досить багато персонажів і різноманітних історій. Деякі були зовсім непричетні до головного сюжету книжки, і їх лінія заключалась в тому, щоб надати читачу якийсь зовсім вже маленький клаптик інформації. Щодо основних персонажів, то я б сказала, що їх чотири: це вбивця, каторжник, брат короля та учениця, що мріє стати вченою. Кожна з ліній лише частково перетинається одна з одною, незважаючи на те, що деякі з персонажів знаходяться фактично на одній локації.
Найдинамічнішою з історій являється лінія Каладіна, бо йому приходиться підніматися з самих низів, але часто автор розповідає у флешбеках його минуле в детальних подробицях. Другою за динамікою є історія Далінара, бо він полководець який не тікає від битв, але також саме він являється значущою політичною фігурою в країні, тому будьте готові до деяких інтриг. Фактично тільки ці двоє мали пряму взаємодію один з одним, але на жаль майже в самому кінці першої частини. Вони дали один одному потрібний імпульс для подальшого розвитку.
Поки що найзагадковішими являються Шалан та Вбивця в білому. Перша не настільки проста та сором'язлива як може здатися на перший погляд, а другого використовує дуже непростий ворог, на якого важко одразу подумати.
В цілому, перша частина - це фактично знайомство зі світом та персонажами. Як на мене, то затягнуто, але все ж таки досить цікаво. Єдине, що мені не вистачило якогось глибшого філософського підґрунтя, яке було в З Імли народжених, але впевнена, що ця книжка завжди знайде своїх читачів.