Як і у попередній книжці, розповідь ведеться у двох часових лініях: теперішнє (молода герцогиня Лукреція панічно боїться, що її чоловік її вб'є) та минуле (історія дитинства та юності дівчини у Флоренції до заміжжя). Спочатку зовсім не зрозуміло, чому вона налякана, бо її чоловік Альфонсо привабливий та дбайливий, а потім він проявляє свій жахливий характер.
Лукреція мене трохи дратувала. Думаю, це пов'язане з тим, що між нами велика відстань у часі й походженні, а також у моєму зневажливому ставленні до монархічної влади. Мені було складно тримати в голові думку, що тоді був зовсім інший триб життя і жінка того часу справді не мала вибору. Також можливо, що вона спочатку не розуміла проблемності цих стосунків через юний вік, бо вона одружилася у 15 років. Можливо, вона була вихована так, аби обожнювати свого чоловіка-герцога. Можливо, вона сподівалася, що ще трохи і стосунки стануть такими, як у її батьків, де панує повага, підтримка і довіра. В цілому так є, окрім тої сцени сексу, де її мати нудиться. Найймовірніше, нам показують становище трофейної дружини, яка не має жодних прав і голосу, мета якої народити спадкоємця і у всьому коритися чоловікові, який отримав свій титул через походження, а не вміння. Проте, книжка кльова, хоч справила на мене менше враження, ніж "Гамнет".
Дві сцени мені дуже сподобалися: зустріч Лукреції з тигром та метод малювання, коли один малюнок перекривають іншим.