Неперевершена майстерність автора розказати цікавезну епічну історію морських подорожей, пригод, всесвітньої історію розвитку торгівлі, колоніальної історії, культури Японії та Європи, кохання, інтриг і тощо тощо тощо.
Хочу відмітити якість перекладу: я не спеціаліст, але як звичайному читачу мені було легко занурюватись в сюжет, навіть не зважаючи для важкі для запам'ятовування японські ім'я та слова. Але мені все це вдавалось!
Окремо хочу відзначити якість книг: хоч і збільшений формат (з собою таку книгу не потягаєшь), але зручний текст, нічого зайвого.
Ілюстрації обкладинки для мене це окрема насолода:) Дякую художнику- ілюстратору Владиславу Ченчику! (окремо дивилась відео про роботу над обкладинкою)
Коротко про сюжет: англієць Джон Блекторн опиняється на землях Японії, яка на той ще закрита та незнайома европейцям.
Щоб вижити йому треба зрозуміти, прийняти та вивчити нові правила життя, культурні особливості. Блекторн не знає, що стане безпосереднім учасником в боротьбі за владу.
Книга просто неймовірна!
Я так прикипіла до неї,що досі повертаюсь думками.
Канва книги: Голандське судно розбивається біля берегів Японії. А на ньому перші англійці і голландці,які туди офіційно потрапляють.
Це Японія 1600 року- після смерті Тайко (прототип Тойотомі Хідейосі-селянина,який став самураєм,обʼєднав Японія після багатьох років міжусобної війни. До речі саме він ввів заборону переходити з касти в касту,селяни більше не могли брати в руки мечі і ставати самураями).
Через своє селянське походження Тайко не міг бути Шьогуном і став кампаку-імператорським радником.
Після смерті Тайко його 7-річний син не міг правити сам і було створено раду регентів з пʼяти даймьо.
І от між ними починається протистояння.
Імператор на той час був фігурою суто номінальною,подекуди навіть бідною. А вся влада і гроші належали Шьогуну.
Ця книга про відродження Шьоґунату.
Через оці політичні ігрища сюжет подекуди нагадує Гру престолів.
Але ця книга насправді не стільки про події, скільки про героїв,головним з яких є сама Японія.
Мені дуже сподобалось, як автор спробував висвітлити кожну традицію і ідею яка в ній закладена. Здається,що автор натикав міні інфодампи через кожну сторінку але вони виглядають там дуже органічно,не дратують і не перевантажують сприйняття,а навпаки зацікавлюють ще більше заглибитись у вивчення цієї країни.
Після того,як Шьоґун побачив світ у 1975 році - він став сенсацією.
Генрі Сміт, редактор книги « Навчання у шьогуна : японська історія та західне фентезі» (1980), підрахував, що від 20 до 50% усіх студентів, які навчалися на американських коледжних курсах про Японію, прочитали цей роман. Він описав книгу як «віртуальну енциклопедію японської історії та культури; десь серед цих півмільйона слів можна знайти короткий опис практично всього, що хотілося б знати про Японію», і заявив, що «У величезній кількості Шьоґун, ймовірно, передав більше інформації про Японію більшій кількості людей, ніж усі разом узяті праці вчених, журналістів та романістів з часів війни на Тихому океані».
Мене вразили особистості героїв,які прописав Клавелл. Вони не є ні хорошими,ні поганими, вони продукт свого часу і своєї культури. В якийсь момент у мене викликав захват герой,який варив людей живцем заради задоволення (інша його риса характеру,звичайно 😅)
Вибір автора щодо завершення оповіді мене спочатку розчарував. Але потім я зрозуміла чому книга закінчується саме так.
Адже головним героєм книги насправді є не Блекторн-перший англієць, що потрапив в Японію, а Торанага (прототип Токуґави Іеясу), у справжніх думках і мотивах якого сумніваєшся аж до самого кінця. Великий стратег і маніпулятор,мудрий і жорстокий воєначальник. А може й ні 😉 Розбиратися вам.
В книзі є багато художніх припущень і деякі історичні неточності. Любовна лінія повністю вигадана.
І тим не менш,історичні події відтворені достовірно і більшість героїв має свої реальні прототипи.
Якби я мусила описати книгу однією цитатою з неї,то це було б «Це нас і відрізняє від решти на землі, — із задоволенням подумав він. — Угода зі смертю — це освячена угода».
Клавелл переносить нас у Японію XVII століття, де кожен жест, слово й мовчання мають значення. Через долю англійського моряка роман показує зіткнення двох цивілізацій — європейської та японської — без спрощень і стереотипів. Західний герой тут не завойовник і не «вчитель», а радше учень, змушений переосмислити власні уявлення про свободу, честь, життя і смерть.
Однією з найбільших переваг «Шьоґуна» є масштабність мислення автора. Клавелл однаково переконливо працює з політичними інтригами, воєнними конфліктами та інтимними переживаннями персонажів. Його Японія не декоративна, а жива: сувора, ієрархічна, побудована на кодексі честі, де смерть часто сприймається як продовження обов’язку, а не як трагедія.
Роман читається як епос, але при цьому залишається емоційно близьким. Герої змінюються, ламаються, вчаться мовчати й приймати неминуче. «Шьоґун» — це не просто історія про самураїв і владу, а глибоке дослідження того, як культура формує людину і як людина змінюється, опинившись у чужому світі.
Це книга, яка вимагає часу й уваги, але щедро винагороджує читача — відчуттям прожитого життя, а не просто прочитаного роману.
Основна проблема – типографіка. Шрифт Literata у паперовому форматі та ще й у малому кеглі працює погано: дрібні нестабільні засічки створюють візуальний шум, літери виглядають нестійкими, текст перетворюється на щільний «мурашник». Через це очі швидко втомлюються, з’являється головний біль, падає концентрація, доводиться перечитувати абзаци по кілька разів, і це починає сильно дратувати.
Міжрядковий інтервал замалий, сторінка не «дихає», рядки злипаються. До цього додається дивне рішення з розділами: вони не починаються з нової сторінки, а врізаються одразу після завершення попереднього тексту, що ще більше руйнує ритм читання.
Для порівняння: читаю книгу «Найкоротша історія Японії» Леслі Даунер із тим самим шрифтом кегль більший, верстка значно просторіша і читання не викликає жодного дискомфорту.
Це перша книга видавництва Лабораторія, яку я просто фізично не можу читати.
Ми дуже цінуємо ваші зауваження щодо типографіки та верстки — це важливий для нас зворотний зв’язок. Обов’язково передамо його редакційній і дизайнерській команді, щоб врахувати у майбутніх виданнях.
Нам шкода, що саме ця книга стала першою, яку вам було важко читати серед наших видань. Дякуємо, що поділилися своїм досвідом — він справді для нас важливий.
Щодо електронної версії — ми чудово розуміємо ваше бажання читати на різних пристроях. Але, на жаль, через умови правовласників і ризики піратства ми можемо поширювати її лише у захищеному застосунку.
Нам прикро, що у вас залишилося відчуття розчарування. І ми щиро вдячні, що ви знайшли час написати нам: такі відгуки допомагають нам ставати кращими і робити книжки зручнішими для вас ?