Відгуки і рецензії читачів
16.12.2025
Дуже красива книжка із серії «Віват класика». Оформлення неймовірно точно передає атмосферу самих повістей та оповідань: це дівчача психологічна проза, тому рожевий колір і вишукані елементи, такі як капелюшки і дзеркала в коштовних оправах, дуже доречні, а свічки у свічниках передають ауру таємничості і містики, які також місцями присутні у творах.
Класно, що є передмова з біографією Наталени Королеви, бо постать вона поки не дуже відома, на жаль, але неймовірно цікава й неординарна. Пригоди її життя, родинні обставини, її освіченість і характер просто таки просяться на сторінки роману.
Авторка дуже точно і захопливо передає переживання і хвилювання дівчини-гімназистки щодо буденних справ, взаємин, оточення. А ще, як на мене, це вперше в українській літературі показані залаштунки інституту шляхетних дівчат, не лише заняття, а й дозвілля, настрої та прагнення вихованок.
Повість «Без коріння» зацікавлює сильною персонажкою, але мені видалась трохи фрагментарною, без свідомо вибудуваного сюжету. З одного боку це виправдано, бо це мемуаристика, певною мірою. Але з другого – цікавіше читати було б, якби пригоди Ноель були впорядкованіші і показали подальший розвиток героїні, логічніше завершувались, а не просто обривались на завершенні навчання.
Загалом, я рада, що дізналась про таку українську письменницю і відчула її життя через художню автобіографію.
Класно, що є передмова з біографією Наталени Королеви, бо постать вона поки не дуже відома, на жаль, але неймовірно цікава й неординарна. Пригоди її життя, родинні обставини, її освіченість і характер просто таки просяться на сторінки роману.
Авторка дуже точно і захопливо передає переживання і хвилювання дівчини-гімназистки щодо буденних справ, взаємин, оточення. А ще, як на мене, це вперше в українській літературі показані залаштунки інституту шляхетних дівчат, не лише заняття, а й дозвілля, настрої та прагнення вихованок.
Повість «Без коріння» зацікавлює сильною персонажкою, але мені видалась трохи фрагментарною, без свідомо вибудуваного сюжету. З одного боку це виправдано, бо це мемуаристика, певною мірою. Але з другого – цікавіше читати було б, якби пригоди Ноель були впорядкованіші і показали подальший розвиток героїні, логічніше завершувались, а не просто обривались на завершенні навчання.
Загалом, я рада, що дізналась про таку українську письменницю і відчула її життя через художню автобіографію.
27.05.2025
Це ім’я стало для мене відкриттям в українській літературі. Мені дуже сподобалося, як і про що пише Наталена Королева. Її біографія дуже насичена події, різні місця, в яких вона жила протягом свого життя, подорожі. Вона вивчила українську мову, і писала на ній свої тексти.
Мова легка, соковита. Перший твір у збірці це автобіографічна повість «Без коріння. Життєпис сучасниці», в якій Наталена розповідає про рік свого життя та навчання в Києві в інституті шляхетних дівиць. Вона веде себе гідно, тримає стрижень, не дає її зламати, принизити, гнобити. Вона тримається за свою віру та свою правду, та не розуміє російської історії, науки, і того, як саме їх виховують. Також добре, що на її шляху зустрічалися люди, які їй допомагали та підтримували.
Головну героїню звати Ноель де Лачерда. Їй дає уроки музики сам Микола Лисенко, і вона навіть стає присутньою при створенні одного з його творів. Вона своїм шляхом долає «московщину», яка лізе на неї звідусіль. Ноель на рівних спілкується з особами імператорської сім’ї, а також з тими, хто нижче за неї. Вона не ділить людей на стани. Вона не є і рабою Божею, як цьому вчить православна віра, бо є католичкою.
Також дуже сподобався психологізм цієї історіїї, опис думок Ноель, її роздуми про самотність в університеті, відсутності тепла в сім’ї. І неперевершені діалоги про долю України та українськості.
Після прочитання є відчуття духовної наповненості, натхнення. А також хотілося в такому ж стилі почитати і про подальше життя Наталени, бо воно було дуже цікавим, і, шкода, що таких свідчень немає.
Здається, що Наталена Королева з її творчим доробком, який є дуже суттєвим, може стати основою українського канону, а не бути поки що десь осторонь його.
Мова легка, соковита. Перший твір у збірці це автобіографічна повість «Без коріння. Життєпис сучасниці», в якій Наталена розповідає про рік свого життя та навчання в Києві в інституті шляхетних дівиць. Вона веде себе гідно, тримає стрижень, не дає її зламати, принизити, гнобити. Вона тримається за свою віру та свою правду, та не розуміє російської історії, науки, і того, як саме їх виховують. Також добре, що на її шляху зустрічалися люди, які їй допомагали та підтримували.
Головну героїню звати Ноель де Лачерда. Їй дає уроки музики сам Микола Лисенко, і вона навіть стає присутньою при створенні одного з його творів. Вона своїм шляхом долає «московщину», яка лізе на неї звідусіль. Ноель на рівних спілкується з особами імператорської сім’ї, а також з тими, хто нижче за неї. Вона не ділить людей на стани. Вона не є і рабою Божею, як цьому вчить православна віра, бо є католичкою.
Також дуже сподобався психологізм цієї історіїї, опис думок Ноель, її роздуми про самотність в університеті, відсутності тепла в сім’ї. І неперевершені діалоги про долю України та українськості.
Після прочитання є відчуття духовної наповненості, натхнення. А також хотілося в такому ж стилі почитати і про подальше життя Наталени, бо воно було дуже цікавим, і, шкода, що таких свідчень немає.
Здається, що Наталена Королева з її творчим доробком, який є дуже суттєвим, може стати основою українського канону, а не бути поки що десь осторонь його.