Героїня доволі цікава та розумна. А ще поряд живуть інші пенсіонери, які теж були шпигунами. Ще тут є героїня Діана, але як вона повʼязана з Меггі?
Також тут навіть є романтична лінія з головною героїнею Меггі та Денні.
Історія мені чомусь нагадала іншу схожу серію, незважаючи на цікавий сюжет та цікавих героїв, та вона мене не вразила і не захопила. Можливо із-за героїв, можливо із-за самого сюжету, але враження у мене неоднозначні після цієї історії.
Книга не дуже динамічна, хоч читається легко, а сюжет незвичний та дуже захоплює. Тут є і розслідування і шпигуни, хоч вони тепер на пенсії і навіть мають свого роду клуб. А ще цікаво, що ця ідея насправді прийшла з реальних сусідів автора. Хоч книга мені сподобалась, але все таки продовження купляти не буду, про маніяків читати цікавіше, тому інша серія автора мені подобається більше.
Головна героїня — колишня шпигунка, яка живе на фермі та розводить курей, продає яйця разом з онучкою сусіда, організовує книжкові клуби разом із друзями. І виявляється, що їй доводиться мати справу з деякими незавершеними справами зі свого минулого, пов’язаними з її мертвим чоловіком і деякими російськими ворогами (куди ж без них). Вона також повинна з'ясувати, хто намагається вбити її в сьогоденні. Звучить захоплююче, правда? Ну не дуже. Занадто багато деталей і описів, які нічого не додають до історії, а також деякі персонажі, які дратують. Ще дусе бісить як описані російські шпигуни, наче вони якісь Джеймси Бонди, а не новічок підсипають.
У книзі бракує напруженості та несподіванок, а повороти очевидні та невдалі. На мою думку Тесс Геррітсен не дуже добре впоралася з цією книгою.