Попри свої рожеві окуляри, віру в дрімборди та афірмації, вона все ж зважується вирушити до великого міста, в нашому випадку – до Львова, і почати втілювати свою мрію.
Це з одного боку мила й наївна історія по сучасну попелюшку, яка йде крізь терни до зірок. Та з іншого боку, вона може дуже дратувати саме цією безпосередністю й казковістю, якщо очікувати від неї чогось більшого, ніж легкої кіношної історії. Тож десь на третині книги я почала до неї якраз так і ставитися, як до приємного ситкому, й просто насолоджувалася приємною історією.
Тут, звісно, буде й любовна лінія, бездушні багачі й благородні прості люди, багато страв й кухонного побуту, і навіть магічна реальність.
Та найбільше мені тут сподобалася історична складова, бо було цікаво дізнатися про Ольгу-Марію Франко, про її книгу, яка була в кожній галицькій домівці в міжвоєнний час, про долю цієї жінки й наші традиції, які доводиться відкривати для себе заново.