Ще був у книзі герой Шпеєр, який боготворив Гітлера і в той же час остерігався.
Я читала багато книг про війну, але було цікаво подивитися на неї з німецької сторони. Хоч багато подій тут видумано, але і багато фактів теж. Слоган *про захист прав свого народу* з яким німці йшли воювати, дуже нагадує самі знаєте кого.
Книга неймовірно сильна та болюча. Були там і звичайні люди, які не вірили в пропаганду та не хотіли війни, були і ті хто вірив, але не розуміли жорстокості війни, ну і були гестапо самі жорстокі і нещадні.
Бомбардування Берліна, евакуація жінок та дітей, жорстокий тиранізм, вбивство тих хто не хотів воювати. Батько героїні взагалі імпонував, він тихенько слухав правдиве радіо Великобританії, не довіряючи місцевому. Да і Гретхен разом з Куртом, зробили дійсно героїчний вчинок.
Мені дуже сподобалась історія, хоч я думала про дегустацію буде від самого початку, а тут почалось здалеку. Неймовірна історія, особливо напружено було останні сторінки, звичайно ж чудовий фінал.
Головна персонажка Ґретхен фон Бісмарк (дегустаторка страв, що готували для Гітлера) вирішує діяти, коли "єврейське питання" почало стосуватися безпосередньо її, а до того вона працювала на фюрера без жодних етичних сумнівів. Розумію, що в той час інформація поширювалася по-іншому, вона була обмеженою, а бібісі було слухати небезпечно. Але я не можу абстрагуватися і не порівнювати з сьогоденням. Також і Альберт "втручається", виконуючи особисте прохання колеги. Мені здається персонажі зовсім не рефлексували на тему причетності їхньої країни до злочинів нацизму і не боролися з режимом. Їхня мотивація вбити Гітлера здалася мені розмитою і корисливою.
Останніх п'ятдесят сторінок були більш напруженими, відчувалася легка небезпека, але оскільки ці персонажі були хорошими німцями, мені було на них майже байдуже.