Смак ворога

Цю книгу я слухала в аудіо форматі кілька років тому, і тоді в мене були дуже сильні враження від прочитання. Недавно я бачила відгук на цю книгу в Насті, і мені захотілось її перечитати українською мовою, тим паче, що враховуючи обставини в яких ми зараз живемо, такі книги сприймаються по-іншому. Навіть знаючи чим закінчиться книга і її сюжет, було цікаво читати, бо сюжет оснований на реальних подіях. Дійсно було 14 жінок, які були дегустаторками для Гітлера, які мали куштувати їжу, щоб його не отравили, і всі імена в тексті справжні, але імені як в головної героїні немає. І коли прочитати передмову, де вказано список творів на які спирається ця розповідь, ще більше мурах по шкірі від прочитання. Дякую, книголав за можливість читати такі важливі і цікаві книжки рідною мовою, хоч би як це важко не було. Але кінцівка трохи фантастична, тому не 10 балів. Так от. Сюжет - Німеччина 1938 року. Сім'я німців, що жили в достатку, мають вплив в своїх колах розуміють, що скоро може початись війна, хоч їм і важко в це повірити. Та все ж коли війна починається, батьки вирішують, що варто відправити доньку в Швейцарію на навчання аби вона не була в місті під час війни, їй 16 років. За півроку пансіонат закривають, але і той час дівчина не довчилась, бо оцінки були її не дуже, вона більше цікавилась кулінарією, та ще й її запідозрили в шпигунстві. Вона приїздить в Німеччину і влаштовується працювати в ресторан, бо в неї є дар - відчувати на нюх те, що не кожен відчує на смак. Всі інгрідієнти та нюанси приготування вона відчуває на запах і їй подобається працювати на кухні. Та війна набирає обертів, фюрер боїться за своє життя, і їй доводиться стати дегустатором для Гітлера, окрім цього вона дізнається сімейну таємницю, яка багато чого змінює в її житті.

Головна героїня, Гретхен, з дитинства мала неймовірний нюх, це і привернуло увагу
Ще був у книзі герой Шпеєр, який боготворив Гітлера і в той же час остерігався.

Я читала багато книг про війну, але було цікаво подивитися на неї з німецької сторони. Хоч багато подій тут видумано, але і багато фактів теж. Слоган *про захист прав свого народу* з яким німці йшли воювати, дуже нагадує самі знаєте кого.

Книга неймовірно сильна та болюча. Були там і звичайні люди, які не вірили в пропаганду та не хотіли війни, були і ті хто вірив, але не розуміли жорстокості війни, ну і були гестапо самі жорстокі і нещадні.

Бомбардування Берліна, евакуація жінок та дітей, жорстокий тиранізм, вбивство тих хто не хотів воювати. Батько героїні взагалі імпонував, він тихенько слухав правдиве радіо Великобританії, не довіряючи місцевому. Да і Гретхен разом з Куртом, зробили дійсно героїчний вчинок.

Мені дуже сподобалась історія, хоч я думала про дегустацію буде від самого початку, а тут почалось здалеку. Неймовірна історія, особливо напружено було останні сторінки, звичайно ж чудовий фінал.

Цю книжку дуже легко читати. Також тут згадано багато історичних подій, які органічно вплетені в сюжет та допомогають відновити в пам'яті інформацію про Другу світову війну. Один із головних персонажів теж реальна особистість — архітектор і міністр озброєнь та боєприпасів Альберт Шпеєр. Це два безперечні плюси "Смаку ворога". Але є і мінус: дуже важко співчувати "хорошим німцям", живучи під час війни.

Головна персонажка Ґретхен фон Бісмарк (дегустаторка страв, що готували для Гітлера) вирішує діяти, коли "єврейське питання" почало стосуватися безпосередньо її, а до того вона працювала на фюрера без жодних етичних сумнівів. Розумію, що в той час інформація поширювалася по-іншому, вона була обмеженою, а бібісі було слухати небезпечно. Але я не можу абстрагуватися і не порівнювати з сьогоденням. Також і Альберт "втручається", виконуючи особисте прохання колеги. Мені здається персонажі зовсім не рефлексували на тему причетності їхньої країни до злочинів нацизму і не боролися з режимом. Їхня мотивація вбити Гітлера здалася мені розмитою і корисливою.

Останніх п'ятдесят сторінок були більш напруженими, відчувалася легка небезпека, але оскільки ці персонажі були хорошими німцями, мені було на них майже байдуже.