Якось не для мене в цій історії не було ні сміху, ні кохання.
Це 7 історій, які пов'язані (крім 2 історій) тільки одним — постійними зрадами. Всі всім зраджують і хваляться своїми "перемогами".
Найбільше мені сподобалася історія "Едвард і бог". Тут і іронія, й гра на тому, що ми бажаємо забороненого.
Також булі цікаві історії про лікарів.
Взагалі, основна тема книги — це те, що ми вічно хочемо чогось недосяжного. Показано, наскільки важлива для людей думка оточуючих. Як легко управляти людьми, штовхати їх до стосунків, які ті й не планували.
Кундера пише майстерно, дуже люблю його мову, стиль написання. Я зазвичай насолоджуюся його текстами, смакую їх. Але от в цих новелах тема мене не зачепила.
Тому рекомендую тільки тим, хто любить автора і хоче прочитати в нього все. Бо якби я з цієї збірки розпочала своє знайомство з творчістю автора, то воно могло б і не продовжитися.
Гумор по-кундерівськи - це не легкі анекдотичні історії, адже «сумно жити, коли нічого не сприймаєш серйозно, нічого й нікого!». У збірці є 7 оповідань, кожне з яких вміщує історію про те, як легковажне рішення може фатально змінити життя, до абсурду.
Вони про небажання сказати правду і жартівливі відмовки, які призводять до втрати своїх здобутків. Про те, як по-різному можна сприйняти гру і втратити зв’язок. Про те, як дурити себе задля примирення зі собою ж. Про те, як підтвердження кимось віри може надихнути зрадити її. Все це, зазвичай, на фоні реалій комуністичної Чехії.
А ще тут, як завжди у Кундери, багато зради, прикрих непорозумінь, розчарувань. Жінки постають керованими, жертвами навіювання, брехні та власних бажань. І цього надто багато, проте письменницький хист автора змушує його читати ще і ще.
Незважаючи на назву, книжка для серйозного читання. Часто навіть боляче читати через печальний комізм ситуації, у яку втягують себе герої.