Автор намагається якомога детальніше описати те, в чому впевнений та що може бути підтверджене архівними документами, зафіксованими свідченнями. Так, багато посилань на книжку «Мандрівка крізь ілюзії» Курта Левіна - єврея, якого врятував безпосередньо митрополит Андрей Шептицький, за що справі митрополита Курт Левін присвятив своє подальше життя.
У книжці мова йде про роль монахів різних чинів, про їхню долю після ДСВ. Це теж частина дослідження. Для відтворення подій того часу автор опрацював величезний обсяг матеріалу, який вдалось акумулювати у концентрований текст. Це не художня розповідь, радше науково-дослідницька праця. Інколи тексту бракує плавності викладу, хочеться більше пояснень.
Книжка варта уваги, подана інформація цінна, дає стимул почитати більше про митрополита Андрея Шептицького, книжки Курта Левіна та Давида Кахане. Розумію, скільки вкладено праці в те, щоб оприявнити факти порятунку євреїв під час Голокосту, які не отримували досі належного висвітлення.
коли все оповите тьмою та темрявою, і здавалося, що зло візьме над усім вверх, у той момент небеса посилають у темінь світлих людей, які хоч якось би перешкодили здійсненню диявольським планам. І "той, хто врятує одне життя, врятує цілий світ".
Історію про самовідданість та хоробрість Оскара Шиндлера, власника краківської фабрики емальованого посуду, який працевлаштовував і тим самим врятував понад тисячу евреїв, відома усім. Але у вирі пам'яті про події Голокосту забулася історія про "львівського Шиндлера" - власника взуттєвої фабрики "Солід" у Львові. Історик Юрій Скіра відродив призабуту історію про те, як невеличке підприємство стало прибіжищем для євреїв із Львівського гетто.
Власне ідея відкриття взуттєвої фабрики, в якій би спочатку працювали шевцями монахи, аби заробляти на утримання монастирів, сиротинців та допомагати переховуватися людям, належала митрополиту Андрею Шептицькому. Та з початком німецької окупації, місію очолити підприємство, митрополит уповноважує Йозефа Петерса, етнічного за національністю німця. Відомо, що Йозеф Петерс, пов'язував своє життя із греко-католицькою церквою і був її ієромонахом (зрозуміло, що факт свого монашицтва перед нацистами він замовчував).
Відтак невеличка взуттєва фабрика стала рятувальницею від смерті в перші роки німецької окупації. Та коли у 1942р.євреїв інтенсивно почали вивозити із Львівського гетто у концтабір Белжець, прихисток став справжнім "ноївим ковчегом", цілі родини євреїв переховувалися у приміщенні підприємства: вдень - в укритті підвалу фабрики, а вночі аби працювати: шити чоботи для солдатів Вермахту. Правдоподібніше сказати, за іронією долі, виготовляти взуття для своїх же вбивць.
Тут про відданість, про спасіння та порятунок,
про відповідальність та підступність, про страх та надію, про відчайдушність та жагу жити. Ця книга написана надзвичайно складно: автор опрацював неймовірну кількість документальних матеріалів, спогадів, свідчень.Та передусім ця книга - ода тим постаттям, чию відвагу важко заперечити, навіть якщо й не всі удостоєнні звання Праведників світу.