Відгуки і рецензії читачів
25.04.2024
Це історія про війну.
Це історія двох сестер, які цю війну переживали по різному.
Віанна, після того як її чоловік відправився на фронт, залишилася з донькою сама в окупованому нацистами місті.
Ізабель же, побачивши як її сестра просто продовжує існувати в тих реаліях, які прийшли в її країну, вирішила, що всіма способами буде допомагати руху опору та наближати перемогу добра над тим злом, яке прийшло в її дім.
З початком повномасштабного вторгнення, я неодноразово чула думку: «Ну прийдуть руські, ну будемо жити під росією і фублями розраховуватися в магазині. Яка різниця.».
То от в цій книзі наглядно показано яка різниця.
Бо окупанти не прийшли в твою країну, щоб ти жив як раніше. Вони прийшли забрати в тебе все, зґвалтувати твою дружину, знущатися з твоїх дітей, вбити тебе.
Дві сестри пережили страшні моменти під час війни.
Кожна з них втратила дуже багато. Але і віднайша в собі таку силу та жагу до боротьби, що таких жінок не можна не возвеличувати.
Подвиги чоловіків на полі бою дуже важливі, але недооціненна роль жінки, яка тримає оборону вдома.
Останні 20 сторінок книги я ніяк не могла прочитати, бо сльози котилися градом.
Уміє авторка з читача всю душу витрясти
Це історія двох сестер, які цю війну переживали по різному.
Віанна, після того як її чоловік відправився на фронт, залишилася з донькою сама в окупованому нацистами місті.
Ізабель же, побачивши як її сестра просто продовжує існувати в тих реаліях, які прийшли в її країну, вирішила, що всіма способами буде допомагати руху опору та наближати перемогу добра над тим злом, яке прийшло в її дім.
З початком повномасштабного вторгнення, я неодноразово чула думку: «Ну прийдуть руські, ну будемо жити під росією і фублями розраховуватися в магазині. Яка різниця.».
То от в цій книзі наглядно показано яка різниця.
Бо окупанти не прийшли в твою країну, щоб ти жив як раніше. Вони прийшли забрати в тебе все, зґвалтувати твою дружину, знущатися з твоїх дітей, вбити тебе.
Дві сестри пережили страшні моменти під час війни.
Кожна з них втратила дуже багато. Але і віднайша в собі таку силу та жагу до боротьби, що таких жінок не можна не возвеличувати.
Подвиги чоловіків на полі бою дуже важливі, але недооціненна роль жінки, яка тримає оборону вдома.
Останні 20 сторінок книги я ніяк не могла прочитати, бо сльози котилися градом.
Уміє авторка з читача всю душу витрясти
07.03.2024
Друга світова, окупація, голокост.
Навряд чи ці теми колись людству відболять.
Крістін Генна написала жіночий роман з історичним (трагічно історичним) тлом.
Історичне обрамлення роману настільки щемке, що все інше відходить на другий план.
Долі двох жінок... ні, не двох - десятків, сотень, мільйонів жінок навіки змінила війна. Змусила нести зовсім не жіночу ношу. Змусила пізнати самих себе.
Образи головних героїнь, як і ключові повороти сюжету, здаються наївно-драматичними (важке дитинство, самотність, страждання, тяжкі втрати - все як у бульварних романах). В'янн та Ізабель - сестри, що надто рано втратили матір, а згодом стали непотрібними батькові. Кожна з них чіплялася за життя як уміла - В'янн створила власну родину (теж не без драматизму) і відгородилася від бунтарки Ізабель невидимою стіною. Ізабель же була занадто сміливою для цього світу й мріяла про героїчні подвиги (її кумиром була Едіт Кавел - британська медсестра, під час Першої світової страчена німцями за допомогу бійцям союзників тікати з окупованої Бельгії). Єдине, що об'єднувало їх довгі роки - це невисловлена образа. Окремою ниткою в сюжеті проходить тема нелегких відносин дівчат з батьком, що, зрештою, теж має аж надто романтизовану розв'язку: батько, як виявилось, нехтував доньками суто з благородних мотивів і віддав власне життя задля порятунку Ізабель.
Ну і, звісно, куди ж без кохання! "...В коханні ми дізнаємося, ким би ми хотіли бути, а на війні – ким ми є". Хоч чоловічі образи тут не ключові, та любовні лінії прописані досить вичерпно. Навіть спроби "відбілити" штурмбанфюрера Бека не зіпсували враження.
Навряд чи ці теми колись людству відболять.
Крістін Генна написала жіночий роман з історичним (трагічно історичним) тлом.
Історичне обрамлення роману настільки щемке, що все інше відходить на другий план.
Долі двох жінок... ні, не двох - десятків, сотень, мільйонів жінок навіки змінила війна. Змусила нести зовсім не жіночу ношу. Змусила пізнати самих себе.
Образи головних героїнь, як і ключові повороти сюжету, здаються наївно-драматичними (важке дитинство, самотність, страждання, тяжкі втрати - все як у бульварних романах). В'янн та Ізабель - сестри, що надто рано втратили матір, а згодом стали непотрібними батькові. Кожна з них чіплялася за життя як уміла - В'янн створила власну родину (теж не без драматизму) і відгородилася від бунтарки Ізабель невидимою стіною. Ізабель же була занадто сміливою для цього світу й мріяла про героїчні подвиги (її кумиром була Едіт Кавел - британська медсестра, під час Першої світової страчена німцями за допомогу бійцям союзників тікати з окупованої Бельгії). Єдине, що об'єднувало їх довгі роки - це невисловлена образа. Окремою ниткою в сюжеті проходить тема нелегких відносин дівчат з батьком, що, зрештою, теж має аж надто романтизовану розв'язку: батько, як виявилось, нехтував доньками суто з благородних мотивів і віддав власне життя задля порятунку Ізабель.
Ну і, звісно, куди ж без кохання! "...В коханні ми дізнаємося, ким би ми хотіли бути, а на війні – ким ми є". Хоч чоловічі образи тут не ключові, та любовні лінії прописані досить вичерпно. Навіть спроби "відбілити" штурмбанфюрера Бека не зіпсували враження.