Це безумовно класичний еталон фантастики. Шедевр!!! Я б назвав Соляріс кращою книгою в категорії AD ASTRA (до зірок, про людей та перший контакт з невідомим).
Соляріс спробували зняти як Тарковській в 72 році так і в Голлівуді. Лему категорично не сподобався фільм Тарковського. А голлівудський Соляріс з тріском провалився як в прокаті, так і критиками був сприйнятий холодно.
Можливо надто філософська, іноді складна в описані "солярістики" але така потужна і прекрасна книга. Пам'ятаєте вислів Ніцше?
" Якщо ти довго дивишся в безодню, то безодня теж дивиться в тебе."
Теж саме і з Солярісом. Після безкінечних, безуспішних дослідів учених. Живий
океан Соляріса розпочинає досліджувати екіпаж на станції. Виймати з потаємних закутків пам'яті їхні найбільші таємниці.
Головний герой, соляріст-вчений, психолог Кріс Кельвін прибув на станцію, щоб розібратись з існуючими проблемами екіпажу. Але зіштовхується з небаченими донині привидами власного минулого, які ладні звести будь-кого до божевілля. Ключ розв'язання проблеми лежить, в пізнанні самого себе, та в спробі зрозуміти ніким до кінця незвіданий інопланетний розум живого океану Соляріса.
Кінець книги, ставить багато питань, і спонукає до гіпотез та шукання відповідей. Що таке Соляріс? Бог? Колиска Бога? Застереження для людства? Бар'єр людства? Пік розвитку землян? Прірва між людиною та інопланетним розумом? Капітуляція людського розуму перед невідомим?
Це той випадок, коли після прочитання книги усвідомлюєш, що ми піщинки у всесвіті. А наше людство це лише примітивні "макаки", які "тішаться" своєю унікальністю та псевдо досягненнями, які у безмежному всесвіті абсолютно нічого не значать...
Людина, що марила зірками й безмежним космосом, Станіслав Лем - насправді великий гуманіст і філософ.
Наука. Філософія. Мораль. Релігія. Любов. У цьому ланцюжку нема зайвої ланки
"Повна свобода пошуків мети можлива тоді, коли людина одна, але це не реально, бо людина, яка не виросла серед людей, не здатна стати людиною"
Отже, Кріс Келвін, центральний персонаж "Соляріса" - людина у пошуках... ні, не сенсу життя, а себе і свого місця на тілі Всесвіту.
Після смерті дружини, він присвятив себе дослідженню таємничої планети Соляріс і її єдиного мешканця - Океану.
Та, замість наукових відкриттів, на нього чекало прозріння: шоб бути Людиною, не достатньо жити й дихати, щоб стати володарем Всесвіту, не достатньо дати імена планетам і галактикам, щоб досягти душевної гармонії, не достатньо вірити в Бога.
"Уявляєш, ми попридумували назви всім зіркам і планетам, а в них, можливо, вже були свої імена, га? Яка узурпація!"
У момент найвищої душевної напруги, Келвін нарікає: "Аби ж я знав, що робити! Аби ж я тільки знав, що робити!"
(Що скажеш, усі ми трохи Келвін).
У цьому геніальність Лема: він не відкриває ніяких істин, він лиш формулює питання, на які мусиш шукати відповіді самостійно
Є команда, яка вивчає планету, вкриту океаном. Океан тут - цікава штука, не схожа на наші земні водойми. Багато уваги приділяється вивченню властивостей цієї дивної субстанції.
Ще одна сюжетна лінія - взаємини між командою. Спочатку ніби нічого підозрілого, але скоро читач помічає якісь дивності, щось не так. І поволі ця лінія перетворюється на нічогенький такий трилер. Часом навіть здається, що з містичним елементом.
Підіймається у творі і проблема подружнього життя. Ця темка реалізується дуже специфічно й оригінально. Аж дивуєшся, як автор писав так сучасно в ті далекі роки.
Кінцівка перевертає уявлення про сам сюжет, про світ, створений автором, про певні моральні наші очікування - і це дуже класний читацький досвід.
Але варто попередити тих, хто любить легеньке читання і багато динаміки, "Солярис" - не така книжка. Вона дотошна, глибока, повільна і доволі консервативна у стилі викладу. Та вже якщо зважитесь на читання, то результат не розчарує навіть доволі вибагливого читача.