Якщо у вас не було ще нагоди прочитати "Місто" Валер'яна Підмогильного, то ця збірка повістей і оповідань стане хорошим початком знайомства.
Чому я так полюбила твори Підмогильного?
- По-перше, за нетривіальні сюжети. Про що, по-вашому, писали письменники 20-30 років тому? Знову про село і страждання? Про війну? А ні. В Підмогильного є про самоствердження, егоїзм, манію, наркотики, сексуальні стосунки без зобов'язань і ще дуже багато несподіваних тем.
- По-друге, за красиву мову. Читання - сама насолода. Чи то душевні страждання, чи природа, описані однаково майстерно: "Він бачив усі даремні потуги сонця у цій боротьбі: наблизившись до обрію, воно почервоніло з обурення і розсипалися свою злобу на небо й Дніпро".
- По-третє, за реалістичність. Добро і зло співіснують, переплітаються в людях і саме тому не виникає жодних сумнівів у правдивості автора. Він захоплюється ЛЮДИНОЮ і досліджує ЇЇ, незалежно від політичних поглядів. Тільки вчинки, слова й думки мають значення.
Його коротка проза демонструє все те, що є у великих творах, але ще більш виражене і концентроване. Щиро рекомендую цю книгу кожному, хто так само прагне знайти в нашій літературі щось нове і самобутнє.
Зауважу, що мене дуже зацікавила ця серія від нового видавництва "Ще одну сторінку". Лаконічне і стильне оформлення, нетривіальний підбір творів. З радістю поповнюватиму свої полиці такими книгами.