Але книга «Імператриця Солі та Долі» зацікавила мене з кількох причин:
▪️Реббека Кван, авторка «Макової війни», схвально відгукувалась про неї і сказала, що це «маленька чорна сукня світу книг»;
▪️ а ще книга стела найкращою повістю за версією премії Hugo-2021.
Тож я прочитала. І, на жаль, мене не дуже зачепила ця історія. Загалом сюжет зрозумілий. Багато століть тому Інь-йо стала дружиною імператора, який вбив її рідних і завдяки магам здолав армію північан. Коли Інь-йо народила імператору сина, її відправили у вигнання. Разом із нею вирушила її служниця Кролиця. Між ними виникають теплі почуття і разом вони снують плани помсти.
Загалом книга побудована так, що історію розповідає Кролиця через багато років від описаних нею подій. І ми все бачимо з її погляду. Це повість, тож все дуже коротко і скуто. І власне саме це мені не дуже сподобалось. Історія ніби зрозуміла, але не затягує і не викликає багато емоцій.
У книзі багато «тонів і напівтонів», які, звісно, можна прочитати, якщо бути уважним читачем. Але я все ж більше той тип читачів, які читають задля задоволення, а не щоб розгадувати сенси. Мабуть, через це мені теж книга не дуже відгукнулась.
Тут є небінарний головний герой, фентезі переплітається з історією, є ЛГБТ-лінія. Це історія про помсту, відданість та кохання. Моментами болісна історія, бо героям довелось пройти складний шлях втрат і болю. Але через те, що все ніби описано скупо, я не дуже перейнялась їхніми долями.
Цікава побудова тексту. Розділи починається з опису деяких речей, які будуть траплятися в оповіді героїв, потім розмовою між Кролицею та Чжи, а вже потім — розповіддю Кролиці про її життя із Імператрицею. Взагалі в мене було відчуття, що це ніби притча. І думаю, якщо вивчити історію, дежерела, перечитати книгу ще раз — можна відкрити справді для себе інші грані та ті ж півтони.
Упевнена, що книга знайде свого читача і що багатьом вона сподобається. Тут просто не дуже «моє» вийшло.
Книга 1
Імператриця Солі Та Долі.
Оповідач у цьому циклі — Чжи, мандрівний літописець (вони), що шукає забуті історії.
І ми отримуємо історію про те, як записують історію, як її переказують, як вона змінюється з часом.
Головна героїня цієї оповіді - Імператриця Інь-йо. Могутній правитель імперії бере за дружину принцесу покореного північного королівства. Вона - імператриці, та насправді - бранка у палаці. А після народження спадкоємця - вигнанниця. Разом з нею у вигнання їде молода служниця на прізвисько Кролиця. І саме Кролиця оповідає Чжи історію Інь-йо. Історія залізної волі королеви, що ховалася під мовчанням і удаваною покорою. Історія інтриг гострого розуму, холодних розрахунків для втілення планів. аби визволити землі своєї батьківщини з поневолення.
Річ за річчю у місці, де жила імператриця у вигнанні, спогад за спогадом, і Кролиця розкриває Чжи, що ховалося насправді за ширмою покірного мовчання.
Книга дуже сильна, поетична і приземлена водночас; скупими, але яскравими мазками показує біль, кохання, зраду, помсту, тріумф.
Оповідь ніби проста, але багатошарова. І її хочеться перечитувати.