Відгуки і рецензії читачів
31.03.2026
«Спогади уявного друга» Метью Дікс
Видавництво Верба
Унікальний зворушливий та глибокий багатожанровий роман що поєднує елементи містики, психологічної драми, історії про дорослішання, пригод та навіть трилеру. Чипляє з першої сторінки й не відпускає до останньої.
Оповідачем й головним героєм твору є Будо. Це уявний друг хлопчика Макса який має певні проблеми у спілкуванні, адже в нього синдром Аспергера. Будо живе довго, як для уявного друга, а завдяки живій фантазії «своєї друга-людини» є доволі самостійним й розумним, а ще вміє проходити крізь двері й ніколи не спить. Саме вночі він має час аби досліджувати околиці та світ дорослих, а також спілкуватися з іншими уявними істотами.
У школі Макса не розуміють, діти його або бояться або кепкують а дехто навіть булить. Але у дитини є друг на якого він може покластися. Одного дня хлопчика викрадають й Будо має докласти усіх зусиль аби його знайти та врятувати, адже якщо щось станеться непоправне, то і уявний друг помре….
Автор майстерно презентує світ очима дитини, реалістично зображує аутизм та створює емоційну та душевну багатошарову історію від якої я навіть пустив сльозу.
Теми дружби, довіри, життя та смерті, питання власного існування та фантазій як захисного механізму від травм, прийняття суспільством інакшості та боротьба із власними страхами.
Я отримав суцільне задоволення й певен що з часом буду перечитувати цю книгу.
Моя оцінка 10/10
«Бути хоробрим — це не значить не боятися. Це значить боятися до смерті, але все одно робити те, що мусиш»(с)
«Справжній друг — це той, хто знає про тебе все і все одно залишається поруч»(с)
«Мабуть, усі дияволи виглядають звичайними людьми. Мабуть, це і дозволяє їм чинити багато зла»(с)
Видавництво Верба
Унікальний зворушливий та глибокий багатожанровий роман що поєднує елементи містики, психологічної драми, історії про дорослішання, пригод та навіть трилеру. Чипляє з першої сторінки й не відпускає до останньої.
Оповідачем й головним героєм твору є Будо. Це уявний друг хлопчика Макса який має певні проблеми у спілкуванні, адже в нього синдром Аспергера. Будо живе довго, як для уявного друга, а завдяки живій фантазії «своєї друга-людини» є доволі самостійним й розумним, а ще вміє проходити крізь двері й ніколи не спить. Саме вночі він має час аби досліджувати околиці та світ дорослих, а також спілкуватися з іншими уявними істотами.
У школі Макса не розуміють, діти його або бояться або кепкують а дехто навіть булить. Але у дитини є друг на якого він може покластися. Одного дня хлопчика викрадають й Будо має докласти усіх зусиль аби його знайти та врятувати, адже якщо щось станеться непоправне, то і уявний друг помре….
Автор майстерно презентує світ очима дитини, реалістично зображує аутизм та створює емоційну та душевну багатошарову історію від якої я навіть пустив сльозу.
Теми дружби, довіри, життя та смерті, питання власного існування та фантазій як захисного механізму від травм, прийняття суспільством інакшості та боротьба із власними страхами.
Я отримав суцільне задоволення й певен що з часом буду перечитувати цю книгу.
Моя оцінка 10/10
«Бути хоробрим — це не значить не боятися. Це значить боятися до смерті, але все одно робити те, що мусиш»(с)
«Справжній друг — це той, хто знає про тебе все і все одно залишається поруч»(с)
«Мабуть, усі дияволи виглядають звичайними людьми. Мабуть, це і дозволяє їм чинити багато зла»(с)