Споріднена душа

Я не зовсім розумію, як мені вдалося цю книжку «ковтнути» за вечір. Але точно знаю: вона тримає увагу.
Це моя друга прочитана книжка Саллі Гепворт, і, здається, я вже розпізнаю її авторський стиль і фірмові гачки: сімейна драма і психічне (не)здоров’я.
Піппа й Гейб живуть у будинку біля океану — краєвид звідти такий, що перехоплює подих. Але скеля притягує самогубців. Гейб вже не раз рятував людей, але одна жінка таки падає. І все змінюється.
У «Спорідненій душі» нічого не є однозначним. Ми маємо дві оповідачки: Піппу, яка намагається розібратись у своєму шлюбі, і Аманду, яка веде нас до моменту свого падіння. І це класний авторський хід, бо історія поступово відкривається з двох боків. Однак всі пазли стануть на місце тільки наприкінці.

Піппа не якась особлива героїня — вона звичайна жінка, яка хоче добра для своїх дітей, яка працює, любить, підтримує. І саме в її буденності — найбільший жах. Бо хтось, кого вона любить, може приховувати страшні речі. А вона — не бачити або не хотіти цього бачити.
Гейб — один із найсуперечливіших персонажів, яких я читала останнім часом. Він викликає співчуття, підозру, злість, захват — усе впереміш. І саме ця неоднозначність робить історію такою оригінальною.

Саллі Гепворт говорить про непрості речі — депресію, зраду, самогубство. Її історії змушують заглядати в незручні куточки людської душі. Можна було б поскаржитись на деяку перебільшену драматичність у другій половині, але, чесно, коли вже так захоплена, це відходить на задній план. Саллі Гепворт вміє змусити читача забути про все навколо й зануритись у цей химерний, трохи тривожний світ, де навіть звуки прибою здаються підозрілими.

Книги цієї авторки я купую автоматом, бо дуже люблю як вона пише.
Вона з нічого зробить лялечку.
Так як вийшло і в цій книзі.
Наче і тема не нова, драма в середині однієї родини.
Але розкручена вона як на мене досить вдало.

Історія починається якби з кінця,  ми знаємо,  що сталося. А сталося не поправне. І ми маємо дізнатися, що саме до цього призвело.
Але все по порядку.

Молода родина Піппа, Гейб і двоє їх маленьких донечок, переїжджають жити в новий будинок. Цей будинок їх велика мрія. А ще цей будинок знаходиться на кручі. Яка так і манить до себе самогубців, які приїзжають на неї щоб попрощатися з життям.

І так одного дня з вікна свого будинку Піппа і Гейб бачать що на кручу прийшла якась незнайомка. І Гейб виходить з нею поговорити, щоб вберегти ще одну душу і зупинити можливе самогубство.
Але так стається, що жінка падає.
І Йому не вдається її зупинити.
Спочатку Піппа заспокоює чоловіка, що в тому, що сталося не має його вони.

Але коли Піппі стає відомо ім'я жінки яка впала з кручі, в неї виникає багато питань до чоловіка. Бо як виявилось,  що то була зовсім і не незнайомка.
І їй стає не зрозуміло,  чому Гейб не признався поліції, що вони були знайомі.

Оповідь ведеться від двох головних героїнь. І в двох часових лініях. Тому треба читати трохи уважно. Бо особисто я деколи могла загубити нитку, від кого ішла та чи інша глава.
Книга мені сподобалася,  хоча головна героїня мене трохи підбішувала,  тим що вона зробила. І як це перекрутила.
Але книга читається швидко, події розвиваються динамічно.
Читаєш і тяжко відірватися.

Книга по факту про сімейні відносини. І про недовіру в родині. Ну і звісно про смерть, якої могло б і не бути, якщо не одне але...

Ця книга дуже цікава,  з досить заплутаною історією.
Бо ти до кінця не розумієш причину, чому то все сталося.