Адже їхній будинок стоїть дуже близько до кручі, куди приходять вкорочувати собі вік люди, які втратили сенс життя.
А коли у тебе у вікні постійно показуються такі сцени - будинок стає не найкращим місцем, щоб виховувати тут доньок.
І от, одного вечора, після смачної вечері, Піппа побачила на кручі темну фігуру.
І тут на сцену виходить Ґейб, адже цей привабливий, емпатичний, харизматичний чоловік вміє втертися в довіру до цих відчайдух, і переконати їх дати ще один шанс цьому життю.
Ґейб поспішив на допомогу людині на кручі, але сталося непоправне. Ця людина зірвалася вниз.
Це вперше сімейство стало свідком самогубства.
Але Піппа впевнена, що щось не так. Ґейб поводив себе дивно. Його поведінка і те, як він тримав руки у фіналі цієї страшної сцени, явно натякають, що він доклав рук до того, що сталося.
Але цього ж не може бути. Її чоловік найдобріша в світі людина.
Цей епізод поклав початок непростого періоду в житті подружжя. Адже таємниці минулого почали вилазити боком.
Спочатку ви будете думати, що ви дуже точно передбачаєте, що буде далі.
Але повірте - авторка вміє дивувати.
Я не знаю, який жанр у цієї книги, бо тут і трилер, і містика (трішечки), і сімейна драма, і історія пошуку себе.
Мені дуже сподобалася історія (за винятком декількох моментів, які здалися мені дивними і трішки притягнутими за вуха), читаючи останні сторінок 70, у мене сироти по шкірі виступили, на стільки це було емоційно та напружено.
Книга ідеально підходить для обговорення на книжкових клубах. Тут стільки спірних і проблематичних тем, які кожна людина, виходячи зі свого життєвого досвіду і принципів, буде сприймати по своєму, що дискусії мають бути цікаві і, можливо, запеклі.
жанр: психологічний трилер
мої враження: цього року я читаю багато книг нових для себе авторів, і «Споріднена душа» - саме з таких. Я давно хотіла познайомитися з творчістю Саллі Гепворт, і ця книга стала непоганим стартом. Мені вона сподобалася - я не поставила їй максимальну оцінку, але сюжет був класний.
При цьому все описано настільки захопливо, що я прочитала її за один день. Просто не могла відірватися, поки не дізналася розв’язку. Об’єм книги невеликий, шрифт комфортний - тому читається дуже швидко.
Цікаво, що розповідь ведеться від двох осіб, одна з яких - жертва. Також є дві часові лінії: «до» та «після». Минуле пояснює, що саме призвело до подій, які вже сталися у теперішньому.
Особливо хочу відзначити атмосферу - авторка дуже яскраво описала місце подій, зокрема скелю, де все відбувалося. Хотілося опинитися на березі океану й вдихнути те прохолодно-свіже повітря.
Загалом, я можу цю книгу похвалити. Сюжет дійсно цікавий, задумка хороша. Раджу її всім, хто любить трилери - але не надто динамічні, бо тут все розвивається плавно і спокійно, але не розслаблено. Але є декілька несподіваних поворотів, тому сумно точно не буде.
Дуже багато питань до головних героїв , до їх стосунків . Папа Макса і Аманди мені сподобалась , хоч і по стандартах в них незвичні стосунки , але вони дійсно любили один одного . А от стосунки Гейба та Піппи це треш контент . Не буду розповідати чому Гейб гівнюк , бо це буде спойлер . Але його дії просто жах , що в соціальному плані , що в подружньому . Я не розумію , як Піппа (Боже , яке дурне імʼя?), освічена та самостійна жінка , могла все це терпіти . Я б навіть сказала , що не те , що вона терпіла , вона зі спокоєм все прощала і навіть не замислювалась про розлучення . Її сімʼя просто золото , а вона дивна . Дуже класний трилер , який захоплює від початку до кінця і читається на одному подиху , хочу ще книги авторки , бо це просто неймовірно
Це моя друга прочитана книжка Саллі Гепворт, і, здається, я вже розпізнаю її авторський стиль і фірмові гачки: сімейна драма і психічне (не)здоров’я.
Піппа й Гейб живуть у будинку біля океану — краєвид звідти такий, що перехоплює подих. Але скеля притягує самогубців. Гейб вже не раз рятував людей, але одна жінка таки падає. І все змінюється.
У «Спорідненій душі» нічого не є однозначним. Ми маємо дві оповідачки: Піппу, яка намагається розібратись у своєму шлюбі, і Аманду, яка веде нас до моменту свого падіння. І це класний авторський хід, бо історія поступово відкривається з двох боків. Однак всі пазли стануть на місце тільки наприкінці.
Піппа не якась особлива героїня — вона звичайна жінка, яка хоче добра для своїх дітей, яка працює, любить, підтримує. І саме в її буденності — найбільший жах. Бо хтось, кого вона любить, може приховувати страшні речі. А вона — не бачити або не хотіти цього бачити.
Гейб — один із найсуперечливіших персонажів, яких я читала останнім часом. Він викликає співчуття, підозру, злість, захват — усе впереміш. І саме ця неоднозначність робить історію такою оригінальною.
Саллі Гепворт говорить про непрості речі — депресію, зраду, самогубство. Її історії змушують заглядати в незручні куточки людської душі. Можна було б поскаржитись на деяку перебільшену драматичність у другій половині, але, чесно, коли вже так захоплена, це відходить на задній план. Саллі Гепворт вміє змусити читача забути про все навколо й зануритись у цей химерний, трохи тривожний світ, де навіть звуки прибою здаються підозрілими.
Вона з нічого зробить лялечку.
Так як вийшло і в цій книзі.
Наче і тема не нова, драма в середині однієї родини.
Але розкручена вона як на мене досить вдало.
Історія починається якби з кінця, ми знаємо, що сталося. А сталося не поправне. І ми маємо дізнатися, що саме до цього призвело.
Але все по порядку.
Молода родина Піппа, Гейб і двоє їх маленьких донечок, переїжджають жити в новий будинок. Цей будинок їх велика мрія. А ще цей будинок знаходиться на кручі. Яка так і манить до себе самогубців, які приїзжають на неї щоб попрощатися з життям.
І так одного дня з вікна свого будинку Піппа і Гейб бачать що на кручу прийшла якась незнайомка. І Гейб виходить з нею поговорити, щоб вберегти ще одну душу і зупинити можливе самогубство.
Але так стається, що жінка падає.
І Йому не вдається її зупинити.
Спочатку Піппа заспокоює чоловіка, що в тому, що сталося не має його вони.
Але коли Піппі стає відомо ім'я жінки яка впала з кручі, в неї виникає багато питань до чоловіка. Бо як виявилось, що то була зовсім і не незнайомка.
І їй стає не зрозуміло, чому Гейб не признався поліції, що вони були знайомі.
Оповідь ведеться від двох головних героїнь. І в двох часових лініях. Тому треба читати трохи уважно. Бо особисто я деколи могла загубити нитку, від кого ішла та чи інша глава.
Книга мені сподобалася, хоча головна героїня мене трохи підбішувала, тим що вона зробила. І як це перекрутила.
Але книга читається швидко, події розвиваються динамічно.
Читаєш і тяжко відірватися.
Книга по факту про сімейні відносини. І про недовіру в родині. Ну і звісно про смерть, якої могло б і не бути, якщо не одне але...
Ця книга дуже цікава, з досить заплутаною історією.
Бо ти до кінця не розумієш причину, чому то все сталося.