Справа Василя Стуса Збірка документів з архіву колишнього КДБ УРСР

Колись на виставі «Стусове коло» я сиділа ніби громом уражена, бо безтілесне імʼя із шкільних підручників раптом стало образом, масштабною особистістю…
Музичні партії виконували сестри Тельнюк, слово тримав Дмитро Стус - єдиний син поета.
Вистава не збирала повних залів й витримувала гастрольний тур на чистому ентузіазмі причетних.
А тепер ця книга… Окрім ганебної судової тяганини, вона виграла ще й битву за людську свідомість. Усім захотілося її мати. Усім захотілося її прочитати.
Безкінечні протоколи обшуків, допитів, судових засідань, наклепницькі заяви, вирізки із преси - зараз важко уявити собі той тиск, якого зазнавали українські дисиденти ще якихось 50 років тому.
З обвинувачень типу «листувався з тим-то», «друкувався там-то», «зберігав те-то» склепали справу рецидивіста й смертника (такий собі майор Селюк, що фігурує як слідчий по справі Стуса дослужився до високого чину в СБУ, я вже мовчу про адвоката Медведчука).
У книзі також розміщені записи із таборового зошита Василя Стуса, де він дає справедливу оцінку «слідства» й робить моторошне пророцтво:
«Кажуть, коли Господь хоче когось покарати, Він відбирає розум. Так довго тривати не може — такий тиск можливий перед загибеллю. Не знаю, коли прийде загибель для них, але я особисто чуюся смертником»

Дуже важко писати про враження, адже книга викликає бурю емоцій у мене: краще розуміння того, що таке тоталітарна судова система, яка свідомо руйнувала життя людей і виховувала чиновників і підставних інформаторів, які без докорів сумління займалися цими справами на постійній основі. Боляче, коли прості привітання з Великоднем додали до матеріалів справи як ідеологічно шкідливі. Коли якихось 30 років тому сама мрія про нашу теперішню реальність була тяжким злочином.

Особливо мене вразили тюремні нотатки В.Стуса. Читати їх без сліз неможливо. Це останній відомий текст Василя Стуса «З таборового зошита». Читаючи їх, ти ніби чуєш могутній і неординарний голос самого Василя Стуса. Голос національного лідера та зразка для наслідування.

Справді, єдина провина поета полягала в тому, що він був кришталево чесною людиною, гостро реагував на несправедливість і намагався відстоювати права людини в тоталітарній країні.

Рекомендую прочитати цю книгу всім, хто хоче щось знати про Василя Стуса, український дисидентський рух, СРСР і правду.

Те, що книга розійшлася величезним тиражем, є свідченням того, що суспільству не байдужі його герої, а згадка ім'я Василя Стуса викликає справжній інтерес та підтримку. Навіть те, що понад 80% обсягу книги складають матеріали справи та архівні записи, не зменшує її цінності. Саме ці документи розкривають перед нами абсурдність звинувачень та "замовленість" у всій справі.

Книга, переповнена архівними матеріалами та свідченнями, відкриває перед нами трагічну історію великого українського поета, правозахисника та інтелектуала.
Василь Стус був не лише жертвою політичних репресій, а й символом незламності та гідності. Його життя відображає глибокі принципи, які він вірно відстоював до останнього подиху. Через свою поезію та громадську діяльність він став голосом свого народу, відображаючи його біль та боротьбу за свободу.

Важливою особливістю книги є наявність статей та спогадів тих, хто знав Стуса особисто, що додає глибини та інтимності до розуміння його особистості та принципів. Читачеві надається можливість зануритися в атмосферу того часу, розуміти мотиви й долю борців за ідеали та права людини.

Ця книга — не тільки історія життя Василя Стуса, а й ілюстрація боротьби за свободу слова та права на вільну думку під радянською владою. Її значення важко переоцінити, вона актуальна і сьогодні, нагадуючи про незламність духу у боротьбі з диктатурою.
Велика подяка видавництву за якісне видання книги, що дозволяє не лише отримати інформацію, а й віддає належну шану пам'яті Василя Стуса та іншим дисидентам і шестидесятникам, які боролися проти системи навіть без надії на перемогу.