Не зважаючи на певні недоліки в тексті, ця історія сповнена тепла та затишку, трішки сумна але свтіла і зігріває холодними вечорами. Вона про втрату рідних і про те як книги можуть стати маленьким порятунком, шляхом у нове життя. Вони об'єднують людей, дозволяють зануритися в інший світ, при цьому винести з нього масу цінних порад.
Головними героями книги є вдівець Мукеш та підлітка Аліша. Ще не так давно вони не любили книги і не читали їх, але ніщо не стоїть на місці. Мукеша до книг привела втрата дружини та бажання потоваришувати з онукою. А от Аліші порекомендував брат піти на літо працювати в бібліотку, як частина шкільного проекту.
А потім була історія Мукеша та Аліші, їх знайомство, шлях до книг. А ще був список особливих книг, який хтось залишив таємно в різних частинах міста.
Сподобалося як глибоко розкриває авторка героїв книги, їх внутрішні переживання, думки, життєвий досвід. Неймовірно скільки всього вмістилося на сторінках цієї книги. Вона була і сумна і світла водночас. В ній досягнення і зміни героїв. Непроста життєва ситуація Аліші з її матір'ю та зрештою найбільша втрата що розбиває їй серце.
Але всі серця лікують потрібні книги, чудові і добрі люди, підтримка і просто можливість поділитися тим що болить.
Хочеться відмітити також тему сімейних відносин, між батьками та дітьми, братами і сестрами, та про те як можна подолати прірву між старшим і наймолодшим поколінням, що є дуже не просто через шалену різницю в роках цих двох таких різних поколінь.
І звісно ж тут є книги, список книг які хтось залишив в різних місцях, щоб люди не просто читали, а знаходили сенс, лікували свою душу, знаходили себе. Та я читала мало що з того списку, тож не все було мені зрозумілим, не всюди могла повністю зрозуміти героїв книги і закладений посил.
Але й було те, що відштовхувало,- це слова яких я не знала і ламала об них язик, збивалася з історії, вони відволікали, втрачався інтерес. Добре що в цю книгу закладені глибокі сенси, які все ж відкидають усі ті недоліки.
Мені сподобалась ідея, покладена в основу книжки, - про читацький список хороших книжок. Приблизно половину з цього списку я читала – і підтверджую, що вибір літератури гідний. І звичайно, тепер хочу прочитати решту книг.
Класно, що героїня не ідеалізує роботу в бібліотеці, що їй це не те, щоб подобається, вона прийшла сюди, бо треба гроші і цю роботу їй порадив брат. Та в процесі прийшов «апетит» і спілкування з читачами й диваками Аліші спдобалось.
Непогано розкрито проблеми старіння і взаємин з дітьми, коли вони вже дорослі. Цікаво подана індійська культура зсередини.
Але є й те, що не дуже сподобалось. Скажімо, те, як пафосно ідеалістично виголошували промови про єдність громади і мету бібліотеки. Це на якихось урочистостях було б доречно, а на такій вечірці, яку влаштувала Аліша та її друзі – дивно виглядає, неправдоподібно.
Загалом, книжка може викликати сильні емоції, може підказати, що почитати, тож взятись за неї варто.
Мукеш нещодавно втратив дружину, з якою прожив 50 щасливих років. Він сумує (це очевидно), живе механічно, нічого не відчуваючи. Єдине, що його хвилює - онука Прія, яка так любила бабусю, а от з дідусем налагодити контакт не виходить.
Аліша - дівчина, що під час канікул влаштовується працювати до бібліотеки і випадково знаходить список книг для читання. І пробує прочитати їх, щоб відволіктися від сімейних негараздів.
Можливо, саме книги допоможуть цим самотнім людям знову знайти жагу до життя?
І спершу ніби все прекрасно, ти віриш в те, що книги зближують і допомагають пережити складні часи. А потім, в один момент книга просто б'є тебе обухом по голові, розбиває серце на друзки і ти розумієш, що є біль, з якого не витягнуть і книги...
Всю книгу я співчувала саме Аліші. Те, що вона переживала щодня — не мають переживати діти. Занадто рано їй довелося стати дорослою. Хотілося її обійняти і забрати трохи її негараздів