Найбільше захоплююся Жаданом за його непохитну позицію про те, що мистецтво НЕ поза політикою. Політика пронизує його інтерв’ю, пісні та вірші. Вона присутня в його поїздках на передову, у відстоюванні нашої державності, бо політика - невід’ємна частина нашого життя.
Читаючи «Список кораблів», я вирішила почати з кінця (іноді так роблю зі збірками поезії й короткої прози) і це рішення дало мені ключ до глибшого розуміння і прийняття віршів.
Перша частина збірки складається з верлібрів, які були для мене дещо складними для розуміння. Можливо, я ще не доросла до цього виду поезії. Друга частина - римовані вірші, той Жадан, якого я люблю. У третій частині – дуже інтимний есей Жадана про його батька та його письмо, що надає збірці особливої глибини.
Мене здивувало, наскільки серйозними і моторошними були вірші в цій збірці. Жадан багато говорить про життя, часто звертається до теми релігії або Бога.
«Царство небесне, - говорить тихо одна з жінками.
Царство небесне, - теплим хором всім вам усім.
Царство небесне, - думаю я. - Хороший початок вірша.»
Чудова збірка, вірші звучали в моїй голові голосом самого автора. Окрема любов – це оформлення книжки, яке принесло колосальне естетичне задоволення.
Раніше я вважала творчість Гамлета ідеальною парою для поезії Жадана, але тандем Жадан-Косьяненко виявився не менш вдалим: книга мені пахла замість типографської фарби - старою церквою. Втім, кожен відчує якісь інші запахи і побачить свої власні знаки.