Відгуки і рецензії читачів
25.04.2024
У мене двоякі відчуття від прочитання книги.
Перша частина книги читалася дуже важко.
По факту це були біографії людей, яких врятував Оскар Шиндлер.
І ось ці біографічні розділи були описані як історична довідка.
Але за кожним таким розділом, йшов розділ, де автор у художньому стилі описував що думає Шиндлер, що він робить, яка природа чи інтерʼєр його оточує.
І ось ці кардинально різні стилі викладення матеріалу в книзі, дуже відштовхують. Бо прочитавши про тяжку долю чергового єврея, читати як пташки співають в парку - недоречно. Та і психологічно неможливо це адекватно сприймати.
Та і сама постать Оскара Шиндлера досить суперчелива.
Він же приїхав в Краків не рятувати людські долі, а віджати бізнес, як окупант.
Він це і зробив. І досить гарно на цьому жив. Бо, судячи з того які він хабарі давав, гроші у нього не закінчувалися.
Звісно потім він побачив усі звірства, і вирішив врятувати стільки людей, скільки зможе.
За що, звісно, йому велика шана.
Але були моменти, від яких я прямо закипала від гніву.
До цього я читала книги, де фігурував лише Аушвіц, і про інші концтабори мало знала.
В інших книгах про голокост такого не було, тому побачивши ці відомості вперше тут, мене прямо трішки поплавило від даної книги.
Із книги виникає відчуття, що вбивали польських євреїв якісь там ссесівці та українці. Не німці тут фігурують, а майже на кожній сторінці - українці.
Ссесівець і українець вбили єврея, ссесівець і українець побили єврея, ссесівець і українець повели на розстріл єврея - і це майже на кожній сторінці.
Таке відчуття, що українці тут саме велике зло.
За масштабну роботу, яку автор зробив, щоб розшукати всіх врятованих Шиндлером і взяти у них інтервʼю - 5; за те, що виставив українців нацистами - 1.
Але за те, що я вкінці плакала ще плюс бал.
Перша частина книги читалася дуже важко.
По факту це були біографії людей, яких врятував Оскар Шиндлер.
І ось ці біографічні розділи були описані як історична довідка.
Але за кожним таким розділом, йшов розділ, де автор у художньому стилі описував що думає Шиндлер, що він робить, яка природа чи інтерʼєр його оточує.
І ось ці кардинально різні стилі викладення матеріалу в книзі, дуже відштовхують. Бо прочитавши про тяжку долю чергового єврея, читати як пташки співають в парку - недоречно. Та і психологічно неможливо це адекватно сприймати.
Та і сама постать Оскара Шиндлера досить суперчелива.
Він же приїхав в Краків не рятувати людські долі, а віджати бізнес, як окупант.
Він це і зробив. І досить гарно на цьому жив. Бо, судячи з того які він хабарі давав, гроші у нього не закінчувалися.
Звісно потім він побачив усі звірства, і вирішив врятувати стільки людей, скільки зможе.
За що, звісно, йому велика шана.
Але були моменти, від яких я прямо закипала від гніву.
До цього я читала книги, де фігурував лише Аушвіц, і про інші концтабори мало знала.
В інших книгах про голокост такого не було, тому побачивши ці відомості вперше тут, мене прямо трішки поплавило від даної книги.
Із книги виникає відчуття, що вбивали польських євреїв якісь там ссесівці та українці. Не німці тут фігурують, а майже на кожній сторінці - українці.
Ссесівець і українець вбили єврея, ссесівець і українець побили єврея, ссесівець і українець повели на розстріл єврея - і це майже на кожній сторінці.
Таке відчуття, що українці тут саме велике зло.
За масштабну роботу, яку автор зробив, щоб розшукати всіх врятованих Шиндлером і взяти у них інтервʼю - 5; за те, що виставив українців нацистами - 1.
Але за те, що я вкінці плакала ще плюс бал.