Список запрошених

Купляючи цю книжку я повелась на обкладинку. Мені хотілось чогось детективного, кривавого та захопливого, обкладинка та опис мені це обіцяли. Починала читати декілька разів і тільки з третього пішла далі п’ятдесятої сторінки.
Книжка поділена на маленькі глави від багатьох персонажів, іноді глави зовсім маленькі і на початку було дивно так читати, але потім краще. Було цікаво подивитись на одну й ту саму ситуацію, але з різних боків. Мені здається, що такий стиль історії гарно розкрив характери і показав недоліки кожного.
Персонажі яскраві та викликають емоції. Доволі різні емоції: жалість, огиду співчуття. Були моменти коли я ненавиділа деяких з них і мені було гидко продовжувати читати, а були моменти коли я сиділа в сльозах бо якась ситуація зачепила або навіть речення.
Описи архітектури, природи, погодних умов та інтер’єру чудові, в мене справді було враження, що я знаходжусь там. Одна з перших сцен там де гості прибувають на острів справила на мене сильне враження бо мене почало нудити ніби я сама на човні.
Кінець нажаль мене не вразив і не був для мене реалістичним.
Написано добре і добре передана атмосфера, але я мабуть не аудиторія цієї книжки, нажаль. З моєї сторони було дивно сподіватися, що людині якій не подобаються весілля сподобається книжка про підготовку і власне саме весілля.

Багата й вередлива красунька-редакториня Джулс виходить заміж за красеня-актора Вілла. Місцем проведення церемонії пара обирає віддалений острів на ірландському узбережжі, а весільна розпорядниця з якоїсь причини робить надзвичайно привабливу знижку на оренду. До острова збігаються запрошені: Ганна з чоловіком Чарлі, який має з Джулс потаємне спільне минуле, Олівія, зведена сестра нареченої, Джонно, товариш Вілла ще за їхні буремні шкільні роки, численні батьки і друзі. Вечірка обіцяє бути бурхливою: ріки дорогого алкоголю, вседозволеність ізоляції, таємнича записка в косметичці нареченої, а також купа загадок із минулого, які гості привезли з собою на острів як менших гостей – убивчих і бурхливих.
Чи оминути їм катастрофи?

Я б могла сміливо порівняти «Список запрошених» із «Маленькою великою брехнею»: ми так само знаємо, що вкінці відбулася певна трагічна подія, але до останнього авторка не дає нам зазирнути за завісу і дізнатися, що ж насправді трапилося? Хтось постраждав? Якщо так, то хто й коли? Хто його скривдив? Через таку, здавалося б, простеньку формулу авторка спонукає вас читати й читати далі, «ковтаючи» книгу навіть стільки з інтересу до сюжету і книги, скільки з втамування своєї тваринної цікавості. От тільки якщо в «Маленькій великій брехні» мене скоріше мотивувала читати прив’язаність до героїнь і до їх історій, то тут герої були прописані досить поверхнево, так, аби не видавати своїх «секретів»: їх внутрішні «голоси» помітно обмежуються, аби ви могли читати те, що авторка вам дозволяє читати. Це руйнує їх як персонажів, які думають мало про що, і через це вони здаються доволі пласкими.

До мінусів можу також зарахувати загальну «помпезність» книги, де всі багатії мають зіпсуту личину із багажем моторошних, заледве не ритуальних секретів. А так, непогана книжка, яку можна проковтнути за день-другий. Не претендує ні на що велике, але й на денищі помітно бути не хоче – та сама заїжджена, але все ж вдала формула, яку ви десь бачили і можете передбачити, але вам все ще хочеться таке почитати.