Старе гніздо й молоді птахи

Чи можна зберегти себе, нехтуючи власними традиціями й цінностями?

У цій драмі розповідається історія Пилипа Загреби, полковника Війська Чорноморського, який намагається зберегти свою родину та господарство в умовах світу, що змінюється. Його діти не хочуть жити за його правилами: доньки прагнуть шлюбів, яких він не схвалює, а сини займаються бозна-чим. Водночас сам Загреба вже давно відстав від життя, зосереджений лише на спогадах про молодість. Проте він прагне знайти баланс, зберегти споконвічні традиції та принципи, попри розпад військово-патріархального ладу, русифікацію й колонізаторську політику російської імперії. Роман порушує важливе питання про те, чи можна зберегти власну ідентичність у часи глобальних змін і чи варто миритися з чужим, аби зберегти себе. Твір, написаний наприкінці XIX століття (приблизно у 1883 році), був опублікований лише після смерті Василя Мови в 1907 році.

Чому варто прочитати книжку «Старе гніздо й молоді птахи»?

• Роман у діалогах, написаний наприкінці XIX століття (близько 1883 року, за листами Олександра Кониського) вперше вийшла друком в літературно-науковому віснику у 1907 році.
• Ілюструє життя та побут кубанських козаків 1850-х років.
• Твір має глибоке соціальне спрямування (зокрема, епізод, що стосується продажного судочинства) й посилається на особистий досвід автора, якого він набув, обіймаючи різні посади у судовій системі.
• Інсценізований у Києві в 1911 році першим українським стаціонарним театром імені Миколи Садовського.
• Передрук майже забутого твору з незначними виправленнями.
• Сподобається шанувальникам творчості Василя Шкляра, а також журналів «Локальна історія №8. Слобожанщина» і «Локальна історія №9. Постаті».

Про автора:

Василь Мова (Лиманський) — український письменник і перекладач. Під псевдонімом Василь Лиманський опублікував більшу частину своїх творів. Автор поезії, п'єс, оповідань, історичних нарисів, мемуарів та публіцистичних матеріалів. Велика частина доробку письменника побачила світ вже після його смерті (інша частина була взагалі втрачена), включно із драмою «Старе гніздо й молоді птахи».