Сантьяго розуміє, що морські мешканці і він належать до одного світу, і це викликає і ніжність і жаль до них. Він розуміє, що якби не жорстока боротьба за існування, то не треба нищити життя мешканців моря. Тяжке життя примушує Сайматися нелегкою справою - рибальством. Море не любить слабких, воно любить і розуміє людей мужніх духом, гордих і міцних. Саме таким і був Сантьяго. Три дні він провів у тяжкій виснажливій боротьбі з величезною рибою-мечем. Двобій закінчився із перемогою старого рибалки, але здобич крадуть акули. З усіх сил він змагається з ними, нізащо не хоче здаватися.
Письменник на прикладі старого рибалки показує, що людина лише тоді залишається людиною, коли навіть під час поразки вона шанобливо ставиться до своїх суперників. Не отримавши здобичі, Сантьяго навіть в думках не відчував ненависті до рибини, навпаки ставиться до неї з повагою.
Саме гуманність вирізняє Сантьяго з натовпу, викликаючи захоплення красою його душі.
Чи відчуває старий рибалка себе щасливим? Мабуть, ні. Песимізм звучить у його словах. Але Хемінгвей не хотів полишати розповідь про рибалку у сумних тонах, саме тому повість-притча "Старий і море" звучить як гімн мужності людини, її смлі, волі, мужності...