Столик з видом на Кремль
Про книжку «Столик з видом на Кремль»
Від сприйняття росії як демократичної країни до розуміння її глибинної дикості та прагнення до руйнації
Надзвичайно емоційний та глибокий автобіографічний роман, що поєднує в собі іронію, сум і щирість. Павел Решка описує своє дорослішання, проливаючи світло на старі спогади й наповнює їх новими знаннями та усвідомленнями. Книга не є репортажем, хоча все, що в ній описано, було насправді. Вона містить численні цитати, які автор ніби «деконструює», спростовуючи власні помилки й розчарування. Це розповідь про зіткнення з реальністю, яка розбиває всі мрії й переконання, що колись здавалося можливими.
Події відбуваються за столиком кафе в москві та під час воєн, які росія веде останніми роками. Павел Решка розповів про це як журналіст. Він спостерігав за ними зблизька. У війнах гинуть люди, і так само часто гине дружба. «Столик з видом на Кремль» — це також історія компанії друзів, які перестають бути друзями.
Чому варто прочитати книжку «Столик з видом на Кремль»?
- Майстерно написана книга, сповнена суму та іронії.
- Щоденник дорослішання, де автор переосмислює власне життя й власні переконання.
- Автобіографічний роман, що має кільцеву композицію з великою кількістю цитат.
- У книзі прослідковується логічний рух тексту, в якому описується те, чим здавалася росія до того, ким вона насправді виявилася.
- Видання побачило світ за підтримки Польського Інституту у Києві.
- Сподобається шанувальникам книг «Живи. Борися. Виживи. Надзвичайна історія одного солдата про війну проти Росії» Шона Піннера, «Вторгнення» Люка Гардінґа та «Незламні. Книжка про спротив українських жінок у війні з російськими загарбниками» Вікторії Покатіс.
Про автора:
Павел Решка — репортер, журналіст-розслідувач, воєнний кореспондент. Один з найвизначніших сучасних польських журналістів. Переможець та лавреат численних престижних нагород. Серед найвідоміших його книг: «Моя війна», «Місце після імперії», «Далеко від любові», «Чорні люди», «Жадібність. Як великі компанії ошукують нас», «Малі боги. Про бездушність польських лікарів».