Відгуки і рецензії читачів
24.05.2024
Коли починаєш читати "Страх мудреця", то здається, ніби ти й далі продовжуєш першу частину пригод рудого студента-арканіста Квоута. Він так само свариться і задирається з викладачами, шукає, де б підзаробити грошей, ганяється за Денною, зустрічається з Арі та Деві, музикує і спілкується з друзями. Ніби нічого не міняється, все розмірено. Не скажу, що це погано, за першу частину все це вже стало рідним-знайомим і зануритись в цю атмосферу приємно. Та хочеться змін і різноманіття.
І автор, добряче нагадавши читачу, як то воно живеться Квоуту, таки додає новизни. Головний герой бере "академвідпустку" і їде з Університету у пошуках покровителя. Отут все змінюється. Було цікаво.
Лише кілька моментів мені видались затягнутими: опис пригоди з Фелуріян і ще можна було б не так розлого показувати навчання Квоута в адемів.
Класні і загадкові інтермедії (як завжди).
Сподобалось, що Ротфусс через пригоди підіймає проблему стереотипного сприймання етносів (зокрема, зчитуються натяки на ромів). Через емоцію письменник показує, що не можна визначати цінність людини за її національністю. Та й взагалі багато проблем суспільства викриває, але без занудства.
Магія в цьому фентезі - це не просто фокуси, не легкодоступне вміння, а талант і багато праці. Зрештою, як і фінансовий успіх.
Дуже якісне, але не супердинамічне фентезі. Чекаю, доки автор допише третю частину.
І автор, добряче нагадавши читачу, як то воно живеться Квоуту, таки додає новизни. Головний герой бере "академвідпустку" і їде з Університету у пошуках покровителя. Отут все змінюється. Було цікаво.
Лише кілька моментів мені видались затягнутими: опис пригоди з Фелуріян і ще можна було б не так розлого показувати навчання Квоута в адемів.
Класні і загадкові інтермедії (як завжди).
Сподобалось, що Ротфусс через пригоди підіймає проблему стереотипного сприймання етносів (зокрема, зчитуються натяки на ромів). Через емоцію письменник показує, що не можна визначати цінність людини за її національністю. Та й взагалі багато проблем суспільства викриває, але без занудства.
Магія в цьому фентезі - це не просто фокуси, не легкодоступне вміння, а талант і багато праці. Зрештою, як і фінансовий успіх.
Дуже якісне, але не супердинамічне фентезі. Чекаю, доки автор допише третю частину.
17.02.2024
«Страх мудреця» — це пряме продовження «Імені вітру» за авторством Патріка Ротфусса. Хоч друга частина мені сподобалося трохи менше, ніж перша, однак це досі дуже круте фентезі.
У другій книзі ми маємо змогу дізнатися більше про світ, створений автором. Квоуту, через низку обставин, доводиться на деякий час залишити навчання в Університеті й вирушити на пошуки кращої долі до далекого королівства Вінтас. Звісно, ця подорож складається не так спокійно, як міг сподіватися головний герой. Перебуваючи вдалині від наставників і друзів, він дізнається про нові види чарів, досліджує звичаї й традиції інших народів та заживає собі слави таємничого чаклуна.
На відміну від першої книги, де Квоут постає перед читачами дещо наївним і недосвідченим (хоч і самовпевненим) підлітком, у другій частині головний герой поступово дорослішає і відкриває для себе поняття сексуальності. Як на мене, у книзі немає аж настільки відвертих сексуальних сцен, як у деяких любовних романах, але врахуйте, що примітка 16+ на сайті видавництва стоїть не випадково.
З іншого боку, у мене, як і в багатьох читачів, виникло логічне питання: як авторові, який планував вмістити історію Квоута у три книги, вдасться звести до купи усі сюжетні лінії? Сподіваюся, ми колись таки дізнаємося відповідь, бо поки що Патрік Ротфусс не квапиться анонсувати заключну частину…
Моя оцінка: 9/10.
У другій книзі ми маємо змогу дізнатися більше про світ, створений автором. Квоуту, через низку обставин, доводиться на деякий час залишити навчання в Університеті й вирушити на пошуки кращої долі до далекого королівства Вінтас. Звісно, ця подорож складається не так спокійно, як міг сподіватися головний герой. Перебуваючи вдалині від наставників і друзів, він дізнається про нові види чарів, досліджує звичаї й традиції інших народів та заживає собі слави таємничого чаклуна.
На відміну від першої книги, де Квоут постає перед читачами дещо наївним і недосвідченим (хоч і самовпевненим) підлітком, у другій частині головний герой поступово дорослішає і відкриває для себе поняття сексуальності. Як на мене, у книзі немає аж настільки відвертих сексуальних сцен, як у деяких любовних романах, але врахуйте, що примітка 16+ на сайті видавництва стоїть не випадково.
З іншого боку, у мене, як і в багатьох читачів, виникло логічне питання: як авторові, який планував вмістити історію Квоута у три книги, вдасться звести до купи усі сюжетні лінії? Сподіваюся, ми колись таки дізнаємося відповідь, бо поки що Патрік Ротфусс не квапиться анонсувати заключну частину…
Моя оцінка: 9/10.