Не мають бути детективи такого обʼєму.
Ця частина розповідає про розслідування діяльності секти-церкви.
Це в, принципі, усе що я можу сказати про сюжет. От так от, 960 сторінок - а розповісти особливо і немає про що.
Усе що стосувалося сюжету в середині секти - було відносно цікаво. Страшно і бридко, але цікаво.
Усі ці розпитування очевидців, які проводили інші співробітники агентства (яким випала карта не ризикувати своїм життям, занурившись в життя релігійного товариства), були меганудні.
Я і в реальному житті не особливо люблю спілкуватися з незнайомими людьми. А читати як вигадані люди спілкуються з іншими вигаданими людьми - це має бути шедеврально, щоб мені це зайшло.
Що мені не сподобалося, крім того, що це було невиправдано довга книга?
Коли на початку книги до агентства звертаються з запитом розслідувати діяльність цієї секти, то Страйк такий: «Піде Робін», а сам собі думає: «Нехай краще буде в секті, ніж я буду дивитися як вона любується зі своїм новим хлопцем».
Серйозно, Страйк?
У тебе було 6 книжок, і останні з них були невиправдано-величезного обʼєму, щоб нарешті сказати про свої почуття Робін.
Але давай, поводься як підліток в пубертатний період.
І, звісно, Шарлотта. Так, мене уже трішки бісила сюжетна лінія колишньої Страйка. Але, камон, Роулінг, треба бути добрішою.
Авторка знала, що я уже вирішила не продовжувати серію (бо сил моїх вже немає), тому зарядила в епілозі таку бомбу, що у мене тепер немає вибору - я буду читати наступну книгу.
Буду бурчати і читати.