Релігійна секта являє собою, у прямому значенні цього слова, відмежовану від зовнішнього світу організацію із своїми законами й викривленими поняттями про добро й справедливість. Фанатичний шал, навіяний ідеологією секти, може спричинити страшні наслідки, такі як «революційний акт самогубства» у поселенні Джонстаун («Храм народів»), коли 918 чоловік одночасно наклали на себе руки.
У «Стрімкій могилі» автор(ка) показує, як міняється свідомість людини під впливом маніпуляцій у закритому середовищі.
УГЦ в романі являє собою добре організований і дієвий інструмент управління масами із дотриманням усіх «ознак» релігійної секти (ідеальний лідер, ізольованість, протиставлення зовнішньому світу, контроль свідомості).
Атмосфера пригніченого стану тут зображена дуже реалістично.
Робін, яка з ентузіазмом зголошується проникнути в секту для роботи під прикриттям, виривається звідти з ознаками серйозної моральної травми.
Клієнт агенції уже чотири роки безуспішно намагається вирвати з пазурів УГЦ свого сина Вілла.
У Страйка ця справа пробуджує болючі дитячі спогади, а Робін відчуває за собою моральний обовʼязок допомогти родині воззʼєднатися з сином, тому вони кидають на неї усі сили.
Та в ході розслідування стає зрозуміло, що масштаб проблеми більший, ніж будь-хто міг собі уявити. Партнери опиняються в реальній смертельній небезпеці.
Погоні з перестрілками - це щось нове для шанувальників серії
Стиль оповіді коливається від безкомпромісного натуралізму (що може бути більш реалістичнім, ніж пес, що «вибіг на газон і видавив із себе на диво великий кавелдик»?) до гротескної малоймовірності подій.
У цій частині герої незвично багато лаються і говорять про фізіологічні потреби організму, але це, як не дивно, гарно передає командний дух агенції: Пат, Барклей, Мідж і Шах однаково реагують на порятунок Робін і наштовхують Страйка на думку купити їм по словнику).
А ще тут була пара моментів із Страйком і його сестрою Люсі, коли вони, вперше в житті, зрозуміли одне одного й прийняли такими як є.
Ті, хто чекав розвитку стосунків Страйка й Робін, напевне, будуть розчаровані. Але компенсація є: вайб закоханого Страйка - це щось)
Як завжди – все заплутано, загадкова смерть- є, хтось в біді- є, купа зачіпок і нічого незрозуміло, мозковитий Страйк і його напарниця, що всіма силами борються проти зла, проти секти зла і його голови з янгольською посмішкою.
Це трохи сповільнило розвиток лінії «то чи люблять Робін і Корморан одне одного і чи будуть вони разом», бо вони були роз’єднані фізично і могли спілкуватись тільки через нечасті листи.
Як завжди все дуже детально описано, буквально погодинно і ти відчуваєш себе всередині розслідування. Воно максимально наближене до реального, тож це може бути нуднувато, адже в житті справи не розв’язуються клацанням пальців. А ще багато замислюєшся про тему релігії, про її хороший і поганий вплив, про те, як хорошими ідеями завжди можуть скористатися погані люди, і як легко насправді маніпулювати людьми, навіть розумними. Це лякає. Багато в цій книзі на межі і дещо читати просто огидно, а дещо моторошно. Але загалом ця частина, як на мене, дуже цікава.
Не мають бути детективи такого обʼєму.
Ця частина розповідає про розслідування діяльності секти-церкви.
Це в, принципі, усе що я можу сказати про сюжет. От так от, 960 сторінок - а розповісти особливо і немає про що.
Усе що стосувалося сюжету в середині секти - було відносно цікаво. Страшно і бридко, але цікаво.
Усі ці розпитування очевидців, які проводили інші співробітники агентства (яким випала карта не ризикувати своїм життям, занурившись в життя релігійного товариства), були меганудні.
Я і в реальному житті не особливо люблю спілкуватися з незнайомими людьми. А читати як вигадані люди спілкуються з іншими вигаданими людьми - це має бути шедеврально, щоб мені це зайшло.
Що мені не сподобалося, крім того, що це було невиправдано довга книга?
Коли на початку книги до агентства звертаються з запитом розслідувати діяльність цієї секти, то Страйк такий: «Піде Робін», а сам собі думає: «Нехай краще буде в секті, ніж я буду дивитися як вона любується зі своїм новим хлопцем».
Серйозно, Страйк?
У тебе було 6 книжок, і останні з них були невиправдано-величезного обʼєму, щоб нарешті сказати про свої почуття Робін.
Але давай, поводься як підліток в пубертатний період.
І, звісно, Шарлотта. Так, мене уже трішки бісила сюжетна лінія колишньої Страйка. Але, камон, Роулінг, треба бути добрішою.
Авторка знала, що я уже вирішила не продовжувати серію (бо сил моїх вже немає), тому зарядила в епілозі таку бомбу, що у мене тепер немає вибору - я буду читати наступну книгу.
Буду бурчати і читати.