Світ і все, що в ньому є

Велична, ніжна історія, що охоплює десятиліття і континенти 

Одного червневого дня 1914 року, коли до Сараєва прибуває ерцгерцог Франц Фердинанд, а Рафаель Пінто зайнятий роботою у батьковій аптеці, світ вибухає. Рафаель не готовий ні до війни, ні до служби в армії. А проте він має йти на фронт. 

Десь в окопах серед Галичини його фантазії остаточно руйнуються. Війна зовсім не схожа на студентські будні у розпусному Відні, літні прогулянки чи замріяні вечори. Єдине, що тримає Рафаеля на фронті, — любов до свого побратима Османа. 

Осман на противагу поетичному Рафаелю не має жодних ілюзій щодо війни, він сміливий і завзятий. З ним можна наважитися на будь-що, навіть на втечу. Чи вдасться закоханим здійснити таку авантюру? І чи врятує їх любов на шляху до свободи?

Чому варто прочитати книжку «Світ і все, що в ньому є»?

• Карколомна любовно-еротична історія про війну, яка охоплює десятиліття та континенти, відтворена крізь призму життя ЛГБТ людей.
• Александар Гемон вважається одним із найсміливіших голосів у художній літературі.
• Довгий список найкращих книг року за версією Washington Post 2023, номінація на Дублінську літературну премію 2024.

Про Александара Гемона:

Александар Гемон  — боснійсько-американський письменник, есеїст, критик, телевізійний сценарист і сценарист. Публікується в The New Yorker, Esquire, The Paris Review, New York Times і сараєвському журналі BH Dani. Гемон також музикант і працює у цій сфері під псевдонімом «Cielo Hemon».

Цитати:

Усе живе прагне жити далі, але насправді це означає тільки те, що все завжди відкладає смерть аж до самої миті смерті. Мудрець усе життя шукав способу жити, не помираючи, і щойно нарешті знайшов його, помер.

Немає жодних підстав вважати, що світ, а тим паче місто, — це довгостроковий задум. Світи гинуть, тож чому не можуть загинути міста? Цілком можливо, що поза тим, що я бачу в цю мить, поза межами мого віконця немає нічого; можливо, Всевишній старанно стирає все, чого я не можу бачити, згладжує сліди мого минулого буття, ув’язнюючи мене в цьому нескінченному теперішньому. Якщо Він і справді все створює світи та знищує їх, створює та знищує, то що не дає йому одним раптовим рухом розчавити цей, як тухле яйце? Світи, що передували цьому та були знищені, — немов іскри, що розлітаються та згасають з кожним ударом коваля по залізу.

Хоч у якому зі світів ви себе уявляєте, головне — любіть один одного <...> Це єдине, що ви можете зробити. І хтозна, може, все це безумство породить кращий світ, де всі зможуть любити кого захочуть. Траплялися й дивніші дива.

Сенс життя — не бути мертвим; ти живеш, щоб не померти. Та й усе. Запитайте будь-якого солдата чи біженця, будь-кого, хто пережив війну, будь-яку досі живу дитину, що жебракує на Нанкінській вулиці, мріючи бодай про жменю рису. Все, чого ми хочемо від життя, — це жити далі. Все просто. Лише багаті гадають, заради чого жити. Будь-хто інший, якщо досі живий, просто хоче жити. Не варто шукати тут якогось сенсу — його немає, як немає сенсу в часі. Є тільки життя. Коли немає життя, немає сенсу.

— Дім — це там, де помічають твою відсутність.