Світло днів. Нерозказана історія жінок руху опору в гітлерівських гето

У мене досить двоякі враження від цієї книги. Вразили усі ті події та сила дівчат-єврейок, котрі проявляли мужність та сміливість, коли німці просто таки винищували їх націю. Але мова автора та подача були сухими, беземоційними, часто це були просто сухі голі факти. А мені хотілося історії, відчути і прожити книгу з її героями, а не читати підручних з історії.

Та попри сухість тексту, події що мали місце, жахали своєю жорстокістю, масовістю, а дівчата та жінки, що були ворогу як кістра в горлі, вражали. Це були відважні дівчата, котрі в свої юні роки пізнали надто багато болю, знущань і побачили надто багато жахіть, що чинили німці із євреями. Вони втрачали все і всіх, але не зупиняли, боролися, рятували, витягували з лап смерті своїх. Багато хто віддав своє життя, рятуючи інших, доставляючи секретну інформацію, передаючи новини.

В усіх цих розповідях вражає людська підлість, підступність. Більшість історіх відбуваєть у Польщі та на частині української території, і місцеві жителі відігравали надто велику роль в житі євреїв. В той час як одні були готові допомогти, інші заробляли на переховувані євреїв у себе, а хтось здавав їх німцям, найжорстокіші ж були агресивними, злими і готовими знущатися.

Гето, табори, катування та знущання, найжорстокіші і навигадливіші допити, переслідування і страта. І були ті, хто все побачине і пережите записував на листках, щоб зберегти пам'ять про людей та події, зберегти та поширити, щоб ніщо і ніхто не був забутим.

Так багато життів було втрачено в спробах порятувати та вивезти вцілілих з небезпечних територій, на рідну землю. І тут мене чекало найбільше розчарування в людях, коли виживання та пристосування на рідній землі, серед своїх, було пекельним і не для всіх.

Загалом в цій книзі дуже багато інформації, цифр та фактів, і вона пасує для покращення своїх знань про другу світову, а саме про рух опору євреїв. Але будьте готові, що це не художня книга, мова іде від автора, в ній є історичні постаті а не герої книги. Тож і читалася вона важче, довше, без надмірних емоцій.

«Світло днів. Нерозказана історія жінок руху опору в гітлерівських гето» Джуді Баталіон – це така складна, болісна, але й водночас важлива книга.

Це документальний роман про мужніх єврейських жінок, які брали участь у створені молодіжних груп у Польщі та допомагали своєму народові боротися з нацистами. Частина з них пережила страшні знущання й стали свідками вбивств рідних їм людей. Інші – так і не побачили перемоги та загинули у жорстокому геноциді лише за те, що вони були євреями, або ж допомагали їм.

Джуді Баталіон провели велике дослідження, яке розповідає нам про найбільш відомих жінок тих часів, а саме: Реню Кукелку, Цивію Любеткін, Ружку Корчак, Фей Шульман, Зельду Трейґер та інших.

Пам'ятаю, як ще моя прабабуся розповідала мені про жахи тієї війни. Згадувала вона і євреїв, яким допомагали тоді мешканці її містечка. Навіть у свої дитячі роки мені було страшно про це думати. Але коли почала читати цю книгу, тоді вже спогади про ці розмови, наша з вами реальність й відомості з книги склалися в один пазл. І знаєте, це дуже страшно!

Так, це складна історія, але її обов'язково потрібно прочитати та завжди пам'ятати.

• Іноді деякі риси характеру людини помітні й навіть безпомилково впізнавані вже в перші години її життя – характер викарбовується в душі.

• Нацисти відкрили понад 40 000 таборів для знищення «небажаних рас»: транзитні табори, концтабори, табори смерті, трудові табори та щось середнє між ними.

• Читання ставало формою втечі від реальності й джерелом критичного знання, тому порятунок книжок став актом культурного й особистого спасіння.

• Ми застосували зброю у священній битві, щоб стати вільними людьми. – Ружка Корчак

• Читання означало втечу до іншого світу, коли можна було проживати життя героїв і героїнь, долучатися до їхньої радості та смутку нормального життя в нормальному світі, відмінному від нашого, сповненого страху та голоду.

• Нас звільнили від страху смерті, але ми так і не звільнилися від страху життя.