Відгуки і рецензії читачів
02.01.2024
Таємна в’язниця, істинний концтабір під назвою «Ізоляція» і досі розташований у центрі Донецька, по вулиці Світлого Шляху, 3, на території колишнього заводу ізоляційних виробів. Це найжорстокіша в’язниця так званої днp, тюрма поза законами, мораллю, за межами розуміння і сприйняття, де не діє навіть кримінальна система норм, за якими живе звичайна зона. Це місце жорстоких катувань і принижень «зрадників», «злочинців», «шпигунів», «чужих», та й «своїх».
Здавалось би, зрозуміло, що найвищою цінністю є життя людини. Проте за міжнародним та національним правом право на життя може бути обмежене за певних легітимних умов як наслідок виключно необхідного застосування сили. Іншими словами, вбити можливо, до прикладу, для захисту будь-якої особи від незаконного насильства.
У свою чергу, під абсолютною забороною перебуває катування. За жодних умов людина не може бути піддана катуванню, навіть задля розкриття чи запобігання особливо тяжкого злочину. Іншими словами, людська гідність у правовому полі цінується вище за людське життя.
У цих дуже сильних текстах автор не оплакує свій досвід понад двохрічного перебування в Ізоляції, а намагається донести до читача те, що здатна робити людина з людиною, як може змінитись життя в мить, як жити, коли стирають твою ідентичність, як залишитись людиною в час дегуманізації. Тут навіть більше психології в’язня, притлумленого, розбитого, знеособленого і приниженого до межі, якої просто не існує.
Я читала і постійно виникало питання «для чого це робили кати?». Так, ніби відповідь зможе виправдати їх? Це неможливо, звісно. Я розумію, що навіть психіка читача вибудовує захисні механізми, як от раціоналізацію, адже доводиться прийняти жахливі факти реальності.
Книжу треба читати, треба пам’ятати. Тут не лише цінний зміст, від якого не варто втікати, адже це нічого не змінить. Якість подачі тексту потужна.
Здавалось би, зрозуміло, що найвищою цінністю є життя людини. Проте за міжнародним та національним правом право на життя може бути обмежене за певних легітимних умов як наслідок виключно необхідного застосування сили. Іншими словами, вбити можливо, до прикладу, для захисту будь-якої особи від незаконного насильства.
У свою чергу, під абсолютною забороною перебуває катування. За жодних умов людина не може бути піддана катуванню, навіть задля розкриття чи запобігання особливо тяжкого злочину. Іншими словами, людська гідність у правовому полі цінується вище за людське життя.
У цих дуже сильних текстах автор не оплакує свій досвід понад двохрічного перебування в Ізоляції, а намагається донести до читача те, що здатна робити людина з людиною, як може змінитись життя в мить, як жити, коли стирають твою ідентичність, як залишитись людиною в час дегуманізації. Тут навіть більше психології в’язня, притлумленого, розбитого, знеособленого і приниженого до межі, якої просто не існує.
Я читала і постійно виникало питання «для чого це робили кати?». Так, ніби відповідь зможе виправдати їх? Це неможливо, звісно. Я розумію, що навіть психіка читача вибудовує захисні механізми, як от раціоналізацію, адже доводиться прийняти жахливі факти реальності.
Книжу треба читати, треба пам’ятати. Тут не лише цінний зміст, від якого не варто втікати, адже це нічого не змінить. Якість подачі тексту потужна.