Просто хотіла відволіктися від реальності.
Спочатку вона мені дуже сподобалася - вона була цікава, кумедна, спайсі. Тут класні персонажі, маленьке містечко.
Історія розповідає про священника Тайлера, який, переживши травматичний досвід в минулому, вирішив присвятити своє життя служінню Богу та своїй спільноті. Довести і собі і людям, що священник це добра, світла людина, яка працює на благо людства. Не грішить, не робить зла.
Але в його життя вривається Поппі, у компанії якої важко тримати свої гріховні думки (і не тільки) при собі.
От тепер кожен день Тайлера наповнений важкими думками про те, що обрати - Бога чи кохання.
Мені дуже сподобався Тайлер.
Він крутий священник, який до другої ночі сперечається в редіті на тему «Ходячих мерців», здійснює пробіжки під треки Брітні Спірс.
А бути в його голові і читати його думки - це просто можна живіт від сміху надірвати.
Ну що тут сказати, найкращі чоловіки - написані жінками.
Поппі дуже дивна. Я звісно не дуже розбираюся як працюють сповіді священнику, але це все виглядало як сеанс у психолога. Та і загалом, я не повірила в її персонажку. Для мене вона виглядала стандартною порноакторкою, яка прийшла відтарабанити свій робочий день, і дуже переграє в процесі.
Десь на середині книги я вже втомилася від дуже детально описаних спайсі сцен. Я вже їх читала поверхнево і шукала очима ті моменти, де починається хоч якийсь сюжет.
Закінчується книга дуже мило.
Це перша книга з циклу.
Не знаю чи я буду продовжувати його читати.