як я люблю, коли книги, окрім того, щоб показувати та розказувати про персонажів, розкривають їх ще й через форму оповіді. ізабель на початку та ізабель в кінці - дві різні жінки. одна тільки й думає, інша діє. одна тривожиться, застрягла в минулому й додумує те, чого нема, інша - хвилюється, бере все в свої руки і сфокусована на майбутньому, яке хоче мати. від амебності і неприязні до awareness і каяття. від мовчанок та проціджених крізь зуби слів до палких обіцянок. від повільного темпу оповіді, до стрімкості.
кохання єви й ізабель це звичайно щось з чимось. чимось нагадувало дивитися на сонце опівдні. такі вони вже intense одна з одною, однак напевне для них нікого кращого в їх світі і нема. ніхто б інший не зміг їх побачити і зрозуміти.
хендрік та себастьян?!?!?! я знаю що вони вигадані персонажі, але як я до них прикипіла!!
і, звісно, центральна історія дуже вартісні. це не просто гейтлав через те, що наші сім'ї ворогують. це бажання повернути своє і каяття за те, чого ти, ніби як, не робила. вау.
За придбання прав на цей роман боролися видавництва на аукціонах. Але я не дуже зрозуміла геніальності цього твору і залишилась не в захваті .
Прочитавши першу частину книги я хотіла її закинути, мені було нудно, сюжет був ніякий і герої мене бісили . Ізабель і Єва капець які дивні, і відштовхують своєю поведінкою. Я відклала книгу, але потім перечитала анотацію до неї і все таки вирішила повернутись, бо нам обіцяли квірні стосунки .
Друга частина книги була не багата на події, але між головними героїнями зʼявилась неймовірна хімія і це було доволі сексуально . На ті роки це були скандальні стосунки, але зараз це в порядку речей, тому нічого нового для сучасного читача .
В останній частині книги повністю відкривається задум книги і вся драма . Задум непоганий, але вся книга так написана «кострубато», що мене це зовсім не вразило .
Не скажу, що це найгірша прочитана мною книга, але враження від неї посередні . Я б її не радила читати 🫣