У книзі «Так програють війну часів» йдеться про двох мандрівниць у часі, Блакитної та Червоної. Ці дві жінки працюють в агентствах, які хочуть підкорити час своїм бажанням. Виконуючи місію, Червона знаходить повідомлення. Це викликає низку листувань, прихованих повідомлень, між двома мандрівниками в часі з ворогуючих світів.
Окей. Так. Хм… Навіть незнаю що сказати. Анотація звучала так захопливо, що я вирішила прочитати цю книгу, хоч це зовсім не мій жанр(фантастика) На початку автори просто кидають нас у всесвіт, нічого не пояснюючи про його устрій. Так, далі нам по маленьким часточкам показують що це за світ, але показують нам це настільки мало, що я так і не зрозуміла як це працює, для чого це все і так далі… А можливо, мені просто не вистачає розуму для цієї книги. А може, це була помилка з боку авторів. Якою б не була причина цього, я закінчила книгу з відчуттям, ніби щось пропустила, ніби там було щось, чого я не розуміла, ніби мені щось не показали. Я не сумніваюся, що книжку похвалять за її написання, побудува речень, метафори - дійсно дуже гарні - але я ціню книгу більше за сюжет, а в першій половині книги його ніби і не було. Ми просто читаємо про листування двох агенток яке згодом переростає у кохання, знову ж таки - чому Блакитна вирішила написати Червоній, як взагалі можна закохатись завдяки такому листуваню? Я розумію - кожна книга знайде свого читача, і я, очевидно, не той читач.
Якщо ви хотіли прочитати цю книгу щоб відкрити для себе цікавий світоустрій, прочитати про ворогуючі агентства , про те, що ж все таки буде, з агентами якщо вони закохаються у ворога - забудьте, книга не про це. Це просто про пободову емоційного зв’язку між героями, причому мені здалось, що на початку листування вони хочуть здаватись дуже розумними та серйозними, а в кінці - занадто милими. Не знайшла в книзі нічого крім монотонних діалогів, які чергуються протягом усієї книги. Було настільки нудно, що я мучила цю мюлютку 3 дні.
Жанр даного твору не просто описати, але спробую - це насамперед епістолярний роман про заборонене кохання, а ще це наукова фантастична і трохи магічного реалізму…
Події відбуваються у різних часових проміжках - минулому/майбутньому, на різних планетах та просторах. Героїні з ворожих таборів починають залишати одна одній листи де спочатку висміюють одна одну… але з часом Червона та Блакитна відчувають потребу/жагу у спілкуванні… так починається дружба, що переростає у ніжне кохання….
Романтична лінія дуже поетична, фантастична складова особисто для мене на другому плані…загалом можу сказати так - цю книгу могла написати Джейн Остін, якби творила у жанрі наукової фантастики)))
Моя оцінка 7/10
«Любов — це все, що ми маємо проти часу і смерті, проти всіх сил, які об’єдналися, аби знищити нас.»(с)
Але в книзі є і сильні моменти. Вона написана у формі листування двох ворогів — Червоної та Блакитної, які мандрують крізь час і змінюють події в минулому, щоб виграти війну. Спочатку вони обмінюються жартами, але з часом листи стають теплішими, а почуття — глибшими.
Мені сподобалося, що крізь фантастику тут проходить дуже людська історія — про довіру, вибір і кохання, яке виникає всупереч обставинам. Хоч мені й не вистачило детального опису світу, емоційна сторона книги все ж зачепила. Думаю, вона більше підійде тим, хто любить ліричні, символічні історії з підтекстом, ніж тим, хто шукає динамічний екшн
Але одного дня Червона отримує листа від її ворога - Блакитної. Вона вирішила не знищити лист, а відповісти. І ось вони почали обмінюватися своїми думками з один одним ховаючи листи в кістках, зірках, лаві та старих деревах. Це було небезпечно і вони йшли на ризик, але між ними зародився зв'язок і любов зрозуміла тільки їм.
Коли я читала книгу я була ніби уві сні і пливла за течією дивуючись неймовірним подіям, на початку я мало розуміла як влаштований їхній світ і що та як, але потім я перейнялася їхньою незрячою для інших любов'ю та їхніми словами один одному.
Ця книга так лірично, насичено та глибоко написана, що хочеться смакувати кожне слово, речення та главу. Сама книга не велика, але було багато моментів, які мені сподобалися і над якими я ще розмірковуватиму.