Відгуки і рецензії читачів
16.09.2025
Все, що вам треба знати про мій досвід читання "Матера вам не наймичка" Каті Бльостки — я заливалась сміхом так, наче сама народила чотирьох (а в тих потугах від сміху, що я їх відчувала, треба буде брать книгу на мої роди, якщо колись на те наважуся, — виплюну дитину за дві хвилини і ще й буде час дочитати один розділ).
Тож так, я, та людина, яка свої 16 побачить, якщо оглянеться назад, побігла по книгу «Так тобі й треба» як тільки на гаманець капнула копійочка. Прочитала її у вечір суботи за 4 години і ні про що не жалкую. Але після цього процесу таки зрозуміла, що авторкою бути дуже важко, бо я би дуже зло дивилась на тих людей, які читають книгу за 4 години, у той час як писалась сама книга пяцот тисяч днів.
У цьому відгуку я не буду писати про сюжет. Я писатиму виключно про свої враження. Оскільки у мене зовсім небагато друзів, ця книга була для мене зцілюючою не лише в конкретних тематиках, які піднімалися (а це і про суспільне засудження, і про секс, і про «стєрпіца-слюбіца», простигосподи, і про те, що іноді рішення — це просто рішення, а іноді це те, до чого іноді ти можеш бути не готовим навіть коли це рішення прийнялося). Ці мемуари створили для мене атмосферу посиденьок з подружкою, коли навіть той досвід, якого ти ніколи не мала, стає твоїм досвідом навіть на умовні 4 години. Книга вийшла дуже дружньою, вайбовою, інтимною, допоміжною. І суть самої книги, яка описує вагому частину життя Каті, не запихнеш у якийсь відгук. Бо кожному ця книга розкриється зовсім з різних сторін. І цим вона прекрасна.
Я рада, що мала нагоду познайомитися з авторкою як в ролі матери, так і в ролі однокласниці, подруги, студентки, жінки.
Купуйте книгу! Ви точно не пожалкуєте
Тож так, я, та людина, яка свої 16 побачить, якщо оглянеться назад, побігла по книгу «Так тобі й треба» як тільки на гаманець капнула копійочка. Прочитала її у вечір суботи за 4 години і ні про що не жалкую. Але після цього процесу таки зрозуміла, що авторкою бути дуже важко, бо я би дуже зло дивилась на тих людей, які читають книгу за 4 години, у той час як писалась сама книга пяцот тисяч днів.
У цьому відгуку я не буду писати про сюжет. Я писатиму виключно про свої враження. Оскільки у мене зовсім небагато друзів, ця книга була для мене зцілюючою не лише в конкретних тематиках, які піднімалися (а це і про суспільне засудження, і про секс, і про «стєрпіца-слюбіца», простигосподи, і про те, що іноді рішення — це просто рішення, а іноді це те, до чого іноді ти можеш бути не готовим навіть коли це рішення прийнялося). Ці мемуари створили для мене атмосферу посиденьок з подружкою, коли навіть той досвід, якого ти ніколи не мала, стає твоїм досвідом навіть на умовні 4 години. Книга вийшла дуже дружньою, вайбовою, інтимною, допоміжною. І суть самої книги, яка описує вагому частину життя Каті, не запихнеш у якийсь відгук. Бо кожному ця книга розкриється зовсім з різних сторін. І цим вона прекрасна.
Я рада, що мала нагоду познайомитися з авторкою як в ролі матери, так і в ролі однокласниці, подруги, студентки, жінки.
Купуйте книгу! Ви точно не пожалкуєте
30.04.2025
Фокус тема вкрай важка, і я насправді такого повороту від книжки та сюжету не очікувала. Взагалі не знаю, чого саме я очікувала. Це було моє перше знайомство з авторкою, бо до "Матери" я поки не дійшла. І насправді навіть радію, що саме ця історія відкрила мені письменницю Катю Бльостку. У ній так багато правди та знайомих речей.
Ні, я не переживала такого досвіду, як авторка, але я всього на кілька років молодша за неї, тож загальний вайб часів її підліткового віку та студентства мені прям зрозумілий.
А найбільше знайома історія про гуртожиток Київського національного університету культури та мистецтв)) Я теж вчилася у "поплавку" і всі 5 років жила у тій самій "общазі" на теперішній вулиці Литвинського 70. Тож було дуже прикольно читати у книжці про досвід та емоції, які переживала сама.
Загалом хочеться подякувати Каті за те, що наважилася розповісти свою історію, настільки щиро та без прикрас, що вона не залишає байдужою.
Я стежу за авторкою в інстаграм, а вона час від часу показує відгуки жінок на свій текст. І це дуже багато жінок, які діляться своїми враженнями й емоціями після прочитання "Так тобі і треба". І це найбільш цінно, що книжка допомагає жінкам проговорювати свої досвіди, заявляти про них і знаходити підтримку та прийняття.
Ні, я не переживала такого досвіду, як авторка, але я всього на кілька років молодша за неї, тож загальний вайб часів її підліткового віку та студентства мені прям зрозумілий.
А найбільше знайома історія про гуртожиток Київського національного університету культури та мистецтв)) Я теж вчилася у "поплавку" і всі 5 років жила у тій самій "общазі" на теперішній вулиці Литвинського 70. Тож було дуже прикольно читати у книжці про досвід та емоції, які переживала сама.
Загалом хочеться подякувати Каті за те, що наважилася розповісти свою історію, настільки щиро та без прикрас, що вона не залишає байдужою.
Я стежу за авторкою в інстаграм, а вона час від часу показує відгуки жінок на свій текст. І це дуже багато жінок, які діляться своїми враженнями й емоціями після прочитання "Так тобі і треба". І це найбільш цінно, що книжка допомагає жінкам проговорювати свої досвіди, заявляти про них і знаходити підтримку та прийняття.
19.03.2025
Назва книжки точно відображає зміст сюжету книги, хоча я очікувала трохи іншого. Ця книжка запала мені в душу, я не читала першу книгу авторки, а одразу почала з цієї, бо вона мене заінтригувала. Не можу сказати що саме мені найбільше сподобалось, може через те, що я також виросла в селищі і я знаю що таке сільські дискотеки, як це міряти речі на картонці на морозі і як в містечку всі один одного знають, тому любий прокол і все містечко про це знатиме на ранок. Щемко читати про дітей 80-х - 90-х, бо сама така була, ті ж сухарики, подружки, шпильки, яскраві речі та макіяж як у Авріл Лавінь. Головну героїню місцями дуже шкода, бо завагітніти в школі - то був найстрашніший гріх і страх в моїй голові в її часи. Треба бути дуже сильною та цілеспрямованою щоб переступити всі негаразди і йти до своєї мети, не полишивши саму себе, тому я читала місцями зі співчуттям і сльозами на очах, а місцями хотілось обійняти ту юну дівчинку і сказати, що вона велика молодець. Я раджу цю книжку всім поколінням, так як вона правдива, іронічна та дуже відверта. Одне "але", - це останні кілька розділів книги, бо це була вже не розповідь, а поради авторки, а я такого не люблю. Після прочитання книжки хочеться вірити в сестринство, в сім’ю, в дружбу.
11.01.2025
Не так давно зацікавилась Катею, як письменницею та й як особистістю загалом, приємно вражена. Справді «тямуща» в багатьох речах жінка, яка прямо говорить про те що часто замовчується. Не боїться вийти за рамки «нормального і загальноприйнятого». І дуже радує те, що читати - легко. Нема тьми «зарозумних» слів. Чесно, прямо і по-суті. Мені сподобалось. Не кажу що це змінить ваше життя. Але прочитати варто. Це та інформація яка має відкладатися десь там «під корочку»
12.11.2024
Якщо мотиваційна книга - то тільки така!
Я не дуже впевнена, але цю книгу можна описати як «феміністичний автофікшн».
Ця книга точно тепер входить в топ-року!!!
Я не підписана на авторку в соцмережах (а вона більше відома саме як блогерка), я не читала попередню книгу авторки («Матера…», бо не цільова аудиторія).
Але коли я побачила назву книги (і, давайте, бути чесними, колір обкладинки), я відразу зрозуміла, що вона мені треба.
Я книгу купила, і як тільки отримала - почала читати (а таке не дуже часто буває).
І це було феноменально, смішно, повчально.
Де з чим я змогла себе проасоціювати, де з чим, звісно, ні. Біографія авторки дуже насичена.
Але мені дуже подобаються ті меседжи, які авторка несе своєю книгою для читача.
Це книга про те, що в будь-якій ситуації потрібно обирати себе, бо в цьому світі єдине, що завжди буде у тебе - це ти. І себе треба тримати в теплі, в добрі, нагодованою, щасливою.
Це книга про стосунки. Різні стосунки.
Це книга про те, що стосунки мають бути здоровими, і ти в стосунках маєш почуватися комфортно, щасливо.
У стосунках має бути краще, ніж без стосунків.
Здоровий егоїзм, насправді, дуже важлива штука. І саме його треба в собі розвивати, а не те, як бути «зручною».
Книгу дуже раджу всім.
А ще тут дуже багато колоритної нецензурної лексики, яка гріє душу.
Я не дуже впевнена, але цю книгу можна описати як «феміністичний автофікшн».
Ця книга точно тепер входить в топ-року!!!
Я не підписана на авторку в соцмережах (а вона більше відома саме як блогерка), я не читала попередню книгу авторки («Матера…», бо не цільова аудиторія).
Але коли я побачила назву книги (і, давайте, бути чесними, колір обкладинки), я відразу зрозуміла, що вона мені треба.
Я книгу купила, і як тільки отримала - почала читати (а таке не дуже часто буває).
І це було феноменально, смішно, повчально.
Де з чим я змогла себе проасоціювати, де з чим, звісно, ні. Біографія авторки дуже насичена.
Але мені дуже подобаються ті меседжи, які авторка несе своєю книгою для читача.
Це книга про те, що в будь-якій ситуації потрібно обирати себе, бо в цьому світі єдине, що завжди буде у тебе - це ти. І себе треба тримати в теплі, в добрі, нагодованою, щасливою.
Це книга про стосунки. Різні стосунки.
Це книга про те, що стосунки мають бути здоровими, і ти в стосунках маєш почуватися комфортно, щасливо.
У стосунках має бути краще, ніж без стосунків.
Здоровий егоїзм, насправді, дуже важлива штука. І саме його треба в собі розвивати, а не те, як бути «зручною».
Книгу дуже раджу всім.
А ще тут дуже багато колоритної нецензурної лексики, яка гріє душу.