Відгуки і рецензії читачів
11.10.2025
чи то Мауглі, чи то Попелюшка
Мабуть, Делія Оуенс прекрасно розбирається у тваринах, тому що вона є зоологом, але вона зовсім не розбирається у людях, а то й зовсім не контактує з ними. У мене взагалі було враження, що героїв вона понабирала у дешевеньких американських драмах: бундючні молодики, які грають в американський футбол, зарозумілі красуньки з багатих родин, простакуваті афроамериканці, яких всі дискримінують. І ця чудо-дівчинка Кайя, яка в свої шість років збагнула, як лишившись у світі без батьків можна заробити гроші, що на них купити та потім приготувати. Це абсолютно неможливо кажу я вам, як викладач з досвідом соціальної роботи. А потім вона ще й заледве осиливши буквар, начиталася книжок з біології і майже сама написала енциклопедію рослин/тварин/птахів рідного краю і заробила на цьому купу грошей. Не вірю. Це просто примітивна казочка для тих, хто не хоче працювати. Плюс, як виявляється в кінці, Кайя ще й була прекрасною поеткою, і це людина, яка не розмовляла з людьми. Нереально. І не забуваємо ще й про детективну лінію. Спочатку я думала, що занадто примітивні поліцейські - це такий жарт, але виявляється, що авторка таки вірить, що поліція саме така. Плюс саме розслідування абсолютно недолуге, а правда, яка відкривається в кінці книги, зовсім вбиває. Кайя ще є чудовою акторкою з величезною кількістю костюмів на всі випадки життя. Не розумію, як Різ Уізерсун вибрала цю книгу для свого читацького клубу.
Мабуть, Делія Оуенс прекрасно розбирається у тваринах, тому що вона є зоологом, але вона зовсім не розбирається у людях, а то й зовсім не контактує з ними. У мене взагалі було враження, що героїв вона понабирала у дешевеньких американських драмах: бундючні молодики, які грають в американський футбол, зарозумілі красуньки з багатих родин, простакуваті афроамериканці, яких всі дискримінують. І ця чудо-дівчинка Кайя, яка в свої шість років збагнула, як лишившись у світі без батьків можна заробити гроші, що на них купити та потім приготувати. Це абсолютно неможливо кажу я вам, як викладач з досвідом соціальної роботи. А потім вона ще й заледве осиливши буквар, начиталася книжок з біології і майже сама написала енциклопедію рослин/тварин/птахів рідного краю і заробила на цьому купу грошей. Не вірю. Це просто примітивна казочка для тих, хто не хоче працювати. Плюс, як виявляється в кінці, Кайя ще й була прекрасною поеткою, і це людина, яка не розмовляла з людьми. Нереально. І не забуваємо ще й про детективну лінію. Спочатку я думала, що занадто примітивні поліцейські - це такий жарт, але виявляється, що авторка таки вірить, що поліція саме така. Плюс саме розслідування абсолютно недолуге, а правда, яка відкривається в кінці книги, зовсім вбиває. Кайя ще є чудовою акторкою з величезною кількістю костюмів на всі випадки життя. Не розумію, як Різ Уізерсун вибрала цю книгу для свого читацького клубу.
11.04.2025
Роман про дівчинку з боліт
Без паніки) Це не ті болота, про які ви подумали. Це нормальні болота. Тут їх називають марші. Там живуть переважно бідні люди, наркомани всякі, маргінали.
Там же живе родина Каї. Точніше жила, бо її батько суцільний шмат лайна, який бив дружину та дітей. І вони всі втекли звідти, залишивши Каю на самоті. Самотністю тут просякнута вся книга. Вам прям буде боліти від самотності.
Коли мені здавалося, що головна героїня якось дуже нелогічно поводиться, то я просто нагадувала собі, що цими вчинками вона загоює свої рани.
Авторка сама біологиня і це було дуже видно в тексті, бо стільки цікавинок про дику природу я певно не знала за всю школу. Плюс, це завжди було в тему, а не драх-бабах і почала розповідати про світлячків.
За сюжетом — це історія про семирічну дівчинку, яка змушена виживати сама на маршах. За сенсом — це історія про те, як важливо залишатися вірною собі, бути собою, попри злі язики, кпини та знущання. Люди з містечка мене просто дико бісили. Ледь не кожному хотілося по морді в'їхати.
Загалом тут багато природи, кохання, роздумів про життя-буття, і все якби добре-класно, якби не кінцівка.
Я не можу говорити про неї без спойлерів. Тому скажу лише, що я не знаю, як до неї ставитись. У мені борються просто дві субособистості. Одна каже: ну нормас, а інша сидить розчарована.
Тому це не 10, але це точно варто прочитати влітку серед дикої природи, чи на ставку, як я)
Без паніки) Це не ті болота, про які ви подумали. Це нормальні болота. Тут їх називають марші. Там живуть переважно бідні люди, наркомани всякі, маргінали.
Там же живе родина Каї. Точніше жила, бо її батько суцільний шмат лайна, який бив дружину та дітей. І вони всі втекли звідти, залишивши Каю на самоті. Самотністю тут просякнута вся книга. Вам прям буде боліти від самотності.
Коли мені здавалося, що головна героїня якось дуже нелогічно поводиться, то я просто нагадувала собі, що цими вчинками вона загоює свої рани.
Авторка сама біологиня і це було дуже видно в тексті, бо стільки цікавинок про дику природу я певно не знала за всю школу. Плюс, це завжди було в тему, а не драх-бабах і почала розповідати про світлячків.
За сюжетом — це історія про семирічну дівчинку, яка змушена виживати сама на маршах. За сенсом — це історія про те, як важливо залишатися вірною собі, бути собою, попри злі язики, кпини та знущання. Люди з містечка мене просто дико бісили. Ледь не кожному хотілося по морді в'їхати.
Загалом тут багато природи, кохання, роздумів про життя-буття, і все якби добре-класно, якби не кінцівка.
Я не можу говорити про неї без спойлерів. Тому скажу лише, що я не знаю, як до неї ставитись. У мені борються просто дві субособистості. Одна каже: ну нормас, а інша сидить розчарована.
Тому це не 10, але це точно варто прочитати влітку серед дикої природи, чи на ставку, як я)
12.01.2025
Маленьку Дівчинку Каю покинула матір, а потім її покидають старші брати і сестри, і вона лишається сама з татом, який п'є, якого вона боїться, який заставляє її прибирати, готувати, ходити за покупками. Ба більше, від такого тата втекла дружина, а Кая залишилася і терпить. Чекає, що мама за нею повернуться. Жортокий початок, як на мене.
Загалом, ця книга це про любов до природи, бо що іще лишається, коли люди від тебе відвернулися. Тож природа, птахи, марші - це порятунок. "Болота не ламали їх, а лише загартовували, морально і фізично, і, як кожне благословенне місце, надійно ховали свої таємниці. Ніхто не переймався тим, що люди самовільно захоплювали тут знмлю, адже нікому більше вона не була потрібна. Зрештою, кожен знав, що марші - це всього лиш заболочене пустище."
В її житті є люди, яким вона не байдужа, вона не є повністю самотньою. Але загалом, на жаль, так. Вона не ходить до школи, в містечку сміються з її зовнішнього вигляду, коли вона там з'являється, аби купити те, що їй потрібно. Заробляє гроші, ловлячи рибу. І так триває роки, десятиліття. "Адже так було завжди, самотність - це все, що я знаю. Я не звикла, щоб мене втішали. І не маю сил навіть на цю розмову."
"Для Каї було досить відчувати себе частиною природи, так само невід'ємною, як припливи. Протягом життя вона чимраз глибше вростала корінням у свою землю, - зв'язок, який мало хто міг зрозуміти й осягнути. Одне ціле з маршами, зі світом вод і трав довкола, вона по праву звала природу своєю матір'ю".
В романі також розкривається любовна лінія, детективна лінія. Особливо для мене, це стало несподіванкою . Загалом, текст об'ємний, глибокий, чуттєвий, але мені читався чомусь важкувато і довго.
"Якби ми прийняли її до себе, як рівну, я певен, що сьогодні вона б і була такою. Якби всі ці рокими її годували, вдягали і ділилися своєю любов'ю, якби впустили у свої домівки й церкви, то від усієї нашої упередженості щодо неїдавно не лишилося б і сліду."
Загалом, ця книга це про любов до природи, бо що іще лишається, коли люди від тебе відвернулися. Тож природа, птахи, марші - це порятунок. "Болота не ламали їх, а лише загартовували, морально і фізично, і, як кожне благословенне місце, надійно ховали свої таємниці. Ніхто не переймався тим, що люди самовільно захоплювали тут знмлю, адже нікому більше вона не була потрібна. Зрештою, кожен знав, що марші - це всього лиш заболочене пустище."
В її житті є люди, яким вона не байдужа, вона не є повністю самотньою. Але загалом, на жаль, так. Вона не ходить до школи, в містечку сміються з її зовнішнього вигляду, коли вона там з'являється, аби купити те, що їй потрібно. Заробляє гроші, ловлячи рибу. І так триває роки, десятиліття. "Адже так було завжди, самотність - це все, що я знаю. Я не звикла, щоб мене втішали. І не маю сил навіть на цю розмову."
"Для Каї було досить відчувати себе частиною природи, так само невід'ємною, як припливи. Протягом життя вона чимраз глибше вростала корінням у свою землю, - зв'язок, який мало хто міг зрозуміти й осягнути. Одне ціле з маршами, зі світом вод і трав довкола, вона по праву звала природу своєю матір'ю".
В романі також розкривається любовна лінія, детективна лінія. Особливо для мене, це стало несподіванкою . Загалом, текст об'ємний, глибокий, чуттєвий, але мені читався чомусь важкувато і довго.
"Якби ми прийняли її до себе, як рівну, я певен, що сьогодні вона б і була такою. Якби всі ці рокими її годували, вдягали і ділилися своєю любов'ю, якби впустили у свої домівки й церкви, то від усієї нашої упередженості щодо неїдавно не лишилося б і сліду."
23.11.2024
Делія Оуенс
Там, де співають раки
В більшості випадків я спочатку читаю книжку, потім дивлюся екранізацію. Цього разу я подивилася фільм і лише потім прочитала книжку. Тішить, що книжку і фільм я сприймаю як окремі види втілення сюжету, тому у мене не виникло конфлікту сприйняття.
Маємо красиві, атмосферні картини Південної Кароліни у 50-ті роки ХХ століття. Маленька Кайя живе серед боліт, в дикій природі, в неблагополучній сім’ї, боїться зовнішнього світу та людей. Через сімейні обставини та розлуку з рідними вона травмована психологічно, самотня, вразлива. Але з часом вчиться довіряти собі, та іншим, тим, хто вартий її довіри.
І часто це не люди, а дикі тварини, птахи, природа, які вона талановито замальовує, вивчає, які допомагають їй вижити в непривітній дійсності. Дбаючи про себе, живучи самотньо серед природи, дівчина вчиться бути самодостатньою, рішучою.
В книзі неймовірні описи пейзажів, живого світу. Щодо людських персонажів, то вони здалися мені дещо клішованими, не завжди правдоподібними, детективна частина історії теж не надто оригінальна.
Делія Оуенс – це відома американська письменниця та природознавчиня. До того, як дебютувати як автор художнього твору, Делія Оуенс написала три книги з природознавства. Саме тому природа сприймається як ще одна головна героїня історії, і теж вразлива та така, що потребує захисту. От саме через такі неймовірно живі описи природи навколо можна пробачити авторці інші хиби з персонажами чи сюжетом.
І книжка і фільм мені зайшли – отримала задоволення від обох варіантів історії.
Там, де співають раки
В більшості випадків я спочатку читаю книжку, потім дивлюся екранізацію. Цього разу я подивилася фільм і лише потім прочитала книжку. Тішить, що книжку і фільм я сприймаю як окремі види втілення сюжету, тому у мене не виникло конфлікту сприйняття.
Маємо красиві, атмосферні картини Південної Кароліни у 50-ті роки ХХ століття. Маленька Кайя живе серед боліт, в дикій природі, в неблагополучній сім’ї, боїться зовнішнього світу та людей. Через сімейні обставини та розлуку з рідними вона травмована психологічно, самотня, вразлива. Але з часом вчиться довіряти собі, та іншим, тим, хто вартий її довіри.
І часто це не люди, а дикі тварини, птахи, природа, які вона талановито замальовує, вивчає, які допомагають їй вижити в непривітній дійсності. Дбаючи про себе, живучи самотньо серед природи, дівчина вчиться бути самодостатньою, рішучою.
В книзі неймовірні описи пейзажів, живого світу. Щодо людських персонажів, то вони здалися мені дещо клішованими, не завжди правдоподібними, детективна частина історії теж не надто оригінальна.
Делія Оуенс – це відома американська письменниця та природознавчиня. До того, як дебютувати як автор художнього твору, Делія Оуенс написала три книги з природознавства. Саме тому природа сприймається як ще одна головна героїня історії, і теж вразлива та така, що потребує захисту. От саме через такі неймовірно живі описи природи навколо можна пробачити авторці інші хиби з персонажами чи сюжетом.
І книжка і фільм мені зайшли – отримала задоволення від обох варіантів історії.
07.05.2024
Роман "Там, де співають раки" я дуже хотіла прочитати, адже бачила безліч позитивних відгуків. Але я і подумати не могла, що цей роман підніме такий пласт проблем. Це не легка історія, яка швидко вас відпустить.
Якщо вам хочеться, зануритися у природнє середовище Америки і дослідити сутність людини - вам варто прочитати роман про Каю.
Дівчинка привчається жити самостійно, адже всі найцінніші для неї люди її покинули. Першою стала мама. В дитячому віці дівчинка не розуміє причину цих вчинків. Але з часом пазлики складаються, дівчинка досліджує історію стосунків її батьків. І розуміє, що рідні люди покинули її через батька-тирана, який жорстоко поводився і з матір'ю і з дітьми. Дівчинка з часом вчиться жити з ним, але він не приділяє жодної уваги, залишає її саму і зовсім не піклується про її виховання.
Найпоказовішим стало для мене те, як населення міста реагує на дівчинку. Багато хто вважає її недосвідченою жебрачкою. Лише одиниці приязно до неї ставляться. Тейт - перше кохання Каю, саме він вчить її читати, писати, рахувати. У школі дівчинка провела лише 1 день і потім переховувалась від соціальних служб. Все завдяки жорстокості дітей.
Але Каю ранить те, що Тейт поїхав навчатись і забув свою кохану, він не приїздив до неї навіть тоді, коли приїздив до батька.
Авторка протиставляє світ багатіїв і світ Каю. Вона хоч і не мала таких ресурсів, але була від природи здібною. І завдяки вмінню вчитись і досліджувати навколишній світ, вона змогла видати декілька книг і стала відомою авторкою.
Цікавою для мене стала детективна історія, кінцеву відповідь про причетність Каю ми довідуємось лише після смерті Каю.
Саме завдяки їй авторка змалювала неймовірну жорстокість, яку можуть чинити чоловіки і багатії над безпорадними жінками. Засмучує те, що суспільство звикло виправдовувати тирана, а не захищати жертву.
Мені припала до душі історія про мужню дівчинку, яка виросла в самоті серед природи. Раджу і вам зануритись у цю цікаву пригоду!
Якщо вам хочеться, зануритися у природнє середовище Америки і дослідити сутність людини - вам варто прочитати роман про Каю.
Дівчинка привчається жити самостійно, адже всі найцінніші для неї люди її покинули. Першою стала мама. В дитячому віці дівчинка не розуміє причину цих вчинків. Але з часом пазлики складаються, дівчинка досліджує історію стосунків її батьків. І розуміє, що рідні люди покинули її через батька-тирана, який жорстоко поводився і з матір'ю і з дітьми. Дівчинка з часом вчиться жити з ним, але він не приділяє жодної уваги, залишає її саму і зовсім не піклується про її виховання.
Найпоказовішим стало для мене те, як населення міста реагує на дівчинку. Багато хто вважає її недосвідченою жебрачкою. Лише одиниці приязно до неї ставляться. Тейт - перше кохання Каю, саме він вчить її читати, писати, рахувати. У школі дівчинка провела лише 1 день і потім переховувалась від соціальних служб. Все завдяки жорстокості дітей.
Але Каю ранить те, що Тейт поїхав навчатись і забув свою кохану, він не приїздив до неї навіть тоді, коли приїздив до батька.
Авторка протиставляє світ багатіїв і світ Каю. Вона хоч і не мала таких ресурсів, але була від природи здібною. І завдяки вмінню вчитись і досліджувати навколишній світ, вона змогла видати декілька книг і стала відомою авторкою.
Цікавою для мене стала детективна історія, кінцеву відповідь про причетність Каю ми довідуємось лише після смерті Каю.
Саме завдяки їй авторка змалювала неймовірну жорстокість, яку можуть чинити чоловіки і багатії над безпорадними жінками. Засмучує те, що суспільство звикло виправдовувати тирана, а не захищати жертву.
Мені припала до душі історія про мужню дівчинку, яка виросла в самоті серед природи. Раджу і вам зануритись у цю цікаву пригоду!
21.04.2024
Книга, що викликала величезну кількість емоцій... здивування, гнів, роздратування, неприязнь, розчарування, радість, смуток і, нарешті, спустошення.
Про що мріють діти у віці шести років? Про іграшки, друзів, веселощі та безмежну любов батьків. Про що думає Кіа Кларк у віці 6 років? Про те, що мама повернеться, про те, що хтось подбає про неї, про те, щоб її більше не кинули.
Кіа живе в невеликому будиночку на болоті, її мати пішла і більше не повернулася, а потім старші брати і сестри так само нікуди не йшли. Її друзі лише птахи та звірі, і вона ніколи не ходила до школи. Одного разу, коли вона була підлітком, пропливаючи на своєму човні, вона знайомиться з Тейтом, хлопчиком, який на довгий час стає її другом.
Але незабаром Тейт їде до коледжу, і Кіа знову сама, покинута всіма, й тут на горизонті з'являється красень Чейз, який, здається Кії, закохується в неї.
І от в місті відбувається вбивство... хто жертва? Хто вбивця?
Історія цікава, але немає особливо привабливих моментів. Можу відмітити опис героїв і природи – це просто вражає!
Герої справжні, їхні вчинки мають мотиви, які розкриваються в міру розвитку сюжету. А природа!!! Як можна описати таке, на перший погляд, звичайне місце як болото та його мешканців, але настільки яскраво, барвисто, що читачі закохалися в нього?! Це неймовірно!
Про що мріють діти у віці шести років? Про іграшки, друзів, веселощі та безмежну любов батьків. Про що думає Кіа Кларк у віці 6 років? Про те, що мама повернеться, про те, що хтось подбає про неї, про те, щоб її більше не кинули.
Кіа живе в невеликому будиночку на болоті, її мати пішла і більше не повернулася, а потім старші брати і сестри так само нікуди не йшли. Її друзі лише птахи та звірі, і вона ніколи не ходила до школи. Одного разу, коли вона була підлітком, пропливаючи на своєму човні, вона знайомиться з Тейтом, хлопчиком, який на довгий час стає її другом.
Але незабаром Тейт їде до коледжу, і Кіа знову сама, покинута всіма, й тут на горизонті з'являється красень Чейз, який, здається Кії, закохується в неї.
І от в місті відбувається вбивство... хто жертва? Хто вбивця?
Історія цікава, але немає особливо привабливих моментів. Можу відмітити опис героїв і природи – це просто вражає!
Герої справжні, їхні вчинки мають мотиви, які розкриваються в міру розвитку сюжету. А природа!!! Як можна описати таке, на перший погляд, звичайне місце як болото та його мешканців, але настільки яскраво, барвисто, що читачі закохалися в нього?! Це неймовірно!