Загалом, ця книга це про любов до природи, бо що іще лишається, коли люди від тебе відвернулися. Тож природа, птахи, марші - це порятунок. "Болота не ламали їх, а лише загартовували, морально і фізично, і, як кожне благословенне місце, надійно ховали свої таємниці. Ніхто не переймався тим, що люди самовільно захоплювали тут знмлю, адже нікому більше вона не була потрібна. Зрештою, кожен знав, що марші - це всього лиш заболочене пустище."
В її житті є люди, яким вона не байдужа, вона не є повністю самотньою. Але загалом, на жаль, так. Вона не ходить до школи, в містечку сміються з її зовнішнього вигляду, коли вона там з'являється, аби купити те, що їй потрібно. Заробляє гроші, ловлячи рибу. І так триває роки, десятиліття. "Адже так було завжди, самотність - це все, що я знаю. Я не звикла, щоб мене втішали. І не маю сил навіть на цю розмову."
"Для Каї було досить відчувати себе частиною природи, так само невід'ємною, як припливи. Протягом життя вона чимраз глибше вростала корінням у свою землю, - зв'язок, який мало хто міг зрозуміти й осягнути. Одне ціле з маршами, зі світом вод і трав довкола, вона по праву звала природу своєю матір'ю".
В романі також розкривається любовна лінія, детективна лінія. Особливо для мене, це стало несподіванкою . Загалом, текст об'ємний, глибокий, чуттєвий, але мені читався чомусь важкувато і довго.
"Якби ми прийняли її до себе, як рівну, я певен, що сьогодні вона б і була такою. Якби всі ці рокими її годували, вдягали і ділилися своєю любов'ю, якби впустили у свої домівки й церкви, то від усієї нашої упередженості щодо неїдавно не лишилося б і сліду."
Там, де співають раки
В більшості випадків я спочатку читаю книжку, потім дивлюся екранізацію. Цього разу я подивилася фільм і лише потім прочитала книжку. Тішить, що книжку і фільм я сприймаю як окремі види втілення сюжету, тому у мене не виникло конфлікту сприйняття.
Маємо красиві, атмосферні картини Південної Кароліни у 50-ті роки ХХ століття. Маленька Кайя живе серед боліт, в дикій природі, в неблагополучній сім’ї, боїться зовнішнього світу та людей. Через сімейні обставини та розлуку з рідними вона травмована психологічно, самотня, вразлива. Але з часом вчиться довіряти собі, та іншим, тим, хто вартий її довіри.
І часто це не люди, а дикі тварини, птахи, природа, які вона талановито замальовує, вивчає, які допомагають їй вижити в непривітній дійсності. Дбаючи про себе, живучи самотньо серед природи, дівчина вчиться бути самодостатньою, рішучою.
В книзі неймовірні описи пейзажів, живого світу. Щодо людських персонажів, то вони здалися мені дещо клішованими, не завжди правдоподібними, детективна частина історії теж не надто оригінальна.
Делія Оуенс – це відома американська письменниця та природознавчиня. До того, як дебютувати як автор художнього твору, Делія Оуенс написала три книги з природознавства. Саме тому природа сприймається як ще одна головна героїня історії, і теж вразлива та така, що потребує захисту. От саме через такі неймовірно живі описи природи навколо можна пробачити авторці інші хиби з персонажами чи сюжетом.
І книжка і фільм мені зайшли – отримала задоволення від обох варіантів історії.
Якщо вам хочеться, зануритися у природнє середовище Америки і дослідити сутність людини - вам варто прочитати роман про Каю.
Дівчинка привчається жити самостійно, адже всі найцінніші для неї люди її покинули. Першою стала мама. В дитячому віці дівчинка не розуміє причину цих вчинків. Але з часом пазлики складаються, дівчинка досліджує історію стосунків її батьків. І розуміє, що рідні люди покинули її через батька-тирана, який жорстоко поводився і з матір'ю і з дітьми. Дівчинка з часом вчиться жити з ним, але він не приділяє жодної уваги, залишає її саму і зовсім не піклується про її виховання.
Найпоказовішим стало для мене те, як населення міста реагує на дівчинку. Багато хто вважає її недосвідченою жебрачкою. Лише одиниці приязно до неї ставляться. Тейт - перше кохання Каю, саме він вчить її читати, писати, рахувати. У школі дівчинка провела лише 1 день і потім переховувалась від соціальних служб. Все завдяки жорстокості дітей.
Але Каю ранить те, що Тейт поїхав навчатись і забув свою кохану, він не приїздив до неї навіть тоді, коли приїздив до батька.
Авторка протиставляє світ багатіїв і світ Каю. Вона хоч і не мала таких ресурсів, але була від природи здібною. І завдяки вмінню вчитись і досліджувати навколишній світ, вона змогла видати декілька книг і стала відомою авторкою.
Цікавою для мене стала детективна історія, кінцеву відповідь про причетність Каю ми довідуємось лише після смерті Каю.
Саме завдяки їй авторка змалювала неймовірну жорстокість, яку можуть чинити чоловіки і багатії над безпорадними жінками. Засмучує те, що суспільство звикло виправдовувати тирана, а не захищати жертву.
Мені припала до душі історія про мужню дівчинку, яка виросла в самоті серед природи. Раджу і вам зануритись у цю цікаву пригоду!
Про що мріють діти у віці шести років? Про іграшки, друзів, веселощі та безмежну любов батьків. Про що думає Кіа Кларк у віці 6 років? Про те, що мама повернеться, про те, що хтось подбає про неї, про те, щоб її більше не кинули.
Кіа живе в невеликому будиночку на болоті, її мати пішла і більше не повернулася, а потім старші брати і сестри так само нікуди не йшли. Її друзі лише птахи та звірі, і вона ніколи не ходила до школи. Одного разу, коли вона була підлітком, пропливаючи на своєму човні, вона знайомиться з Тейтом, хлопчиком, який на довгий час стає її другом.
Але незабаром Тейт їде до коледжу, і Кіа знову сама, покинута всіма, й тут на горизонті з'являється красень Чейз, який, здається Кії, закохується в неї.
І от в місті відбувається вбивство... хто жертва? Хто вбивця?
Історія цікава, але немає особливо привабливих моментів. Можу відмітити опис героїв і природи – це просто вражає!
Герої справжні, їхні вчинки мають мотиви, які розкриваються в міру розвитку сюжету. А природа!!! Як можна описати таке, на перший погляд, звичайне місце як болото та його мешканців, але настільки яскраво, барвисто, що читачі закохалися в нього?! Це неймовірно!