📖 «Там, де живуть книжки»
🖋️ Віталій Дуленко 💙💛
⭐️ Goodreads 3,79 ⭐️
🔷Про сюжет
Книжкова блогерка отримала подарунок - книжку, яка детально описує її життя… Усе б нічого, якби дівчині не було чого приховувати… але в минулому дещо сталося…
🔷Про враження
Я знайшла ідеальну книжку для книголюбів📚😏
Ця історія вам відгукнеться, якщо ви
(далі перелік узяла з тексту, але це дааалеко не все, але саме в оцьому я ВПІЗНАВАЛА себе, бо все це НІБИ СПИСАНЕ З МЕНЕ😅):
📖 думали, що хотіли б попрацювати книжковим консультантом / книжковою консультанткою
📖 вдихали «незрівнянний запах паперу й свіжого друку»
📖 зізнавалися собі, що не можете зупинитися купувати книги
📖 усвідомили, що блогерство - це насправді робота
📖 підходили до «книжкової полички й проводили пальцем по блискучих палітурках»
🤭 ворожили, викликали чортиків (барабашок, ♠️ даму…)
🤭 фанатіли від серіалу «Усі жінки - відьми»
🤭 тримали дулю в кишені, коли бачили підозрілих бабів
Загалом це хороша, динамічна історія із сімейними таємницями, загадками, пошуками відповідей у минулому, містикою(?)😉
Особисто для мене це книжка,
📖 яку приємно читати
📖 яка в моменті читання не відпускала
📖 яка часто викликала усмішку
📖 яка намагалася мене заінтригувати (спойлер: не вийшло, бо таки припущення на 81 сторінці було правильним щодо фіналу)
📖 від якої двічі здавлювали сльози (втрата батька)
📖 яка зачіпає важливі теми (автор говорить про вчинки та їх наслідки, про абʼюзивні стосунки, про зради й життя після них), про стосунки між сестрамм
Окрема вдячність за підбірку книжечок у кінці видання й за безліч згадок книг/фільмів/серіалів 📚☺️
Я собі стільки понавідмічала, що тепер читати - не перечитати й дивитися - не передивитися😍 До речі, на це пішло кілька пачок стикерів😅
І так приємно було зчитувати підтексти й вловлювати вайби інших історій😉 Я ж не помиляюся, були натяки на «Осину фабрику» Ієна Бенкса й «Привиди дому на пагорбі» Ширлі Джексон?
P.S. Є персонажка Іра😏
Персонажі доволі пласкі та картонні, їхні дії викликають іноді багато запитань. Навіть про роботу головної героїні ми майже нічого не дізнаємося, окрім того, що це IT. Робота її кращої подруги виписана детальніше. Автор періодично порівнює щось або когось із подіями й персонажами інших книжок. Проте чомусь не завжди робить зноску про це... Серед таких от посилань є і головний спойлер до книжки "Гострі предмети", Ґіліян Флінн. Тому раджу спочатку прочитати її, а потім вже братися за "Там, де живуть книжки", аби не зіпсувати собі враження.
Загалом протягом читання не покидало відчуття, що це непоганий кістяк, який просто недопрацювали. Бажання знайомитися з іншими роботами автора геть відпало.
Там, де живуть книжки.
Замовила майже випадково, щоб використати бонуси перед їх закінченням. Очікувань було рівно нуль, але, як то кажуть, іноді саме такі читання можуть приємно здивувати. Цього разу, на жаль, так не сталося.
З плюсів: читається справді легко і швидко, мова доступна, стилістика не перенавантажена. Ідеальний варіант для тих, хто шукає щось зовсім ненапружене після складнішої літератури або у період "читацької кризи".
Обіцяний детектив на ділі виявився радше підлітковим за рівнем глибини та напруги. Історія про інтровертку Надію, яка любить книжки і повертається до свого минулого і намагається розплутати загадкові події з дитинства, розгортається доволі передбачувано. Штампи тут всюди: маємо складні стосунки з родиною, подружка "не така", героїня не відповідає очікуванням соціуму, бо ж незаміжня і дітей нема. Її внутрішні роздуми подаються досить шаблонно. Що справді дивує - так це її спокійні реакції на підозрі події.
Можливо, якби це була перша подібна книга в моєму житті, то і ефект був би інший. Але після певної кількості прочитаного вже хочеться більшої глибини в героях, несподіванок у сюжеті або хоча б якогось сильного емоційного гачка. Тут усього цього мені забракло. Герої здалися пласкими, мотивація умовною, а фінал на трієчку з мінусом.
Це не погана книга як така, просто вона не залишила по собі ані сліду, ані запитань. Вона може бути доречна в моменті, але не запам’ятається. Рекомендую хіба що як фон для літа чи транспорту, коли хочеться чогось зовсім ненав’язливого. Проте як повноцінний детектив, чи як знайомство з сучасною українською літературою не радитиму.
Чекатиму на нові історії автора, все ж таки цікаво подивитись, як розвиватиметься в цьому напрямку.
Сюжет розповідає нам про дівчину Надю. Вона обрала — жити життям, яким забажала. Покинула хлопця, має кота Мирона та веде свій блог про книги. Її життя спокійне й розмірене. Але одного дня вона отримує книгу від таємничого автора — і в ній описане її власне життя. Ця подія запускає цілу мандрівку в пошуках автора, що приводить Надю до несподіваних зустрічей і відкриттів у її рідному селищі.
І дуже символічно, що події розгортаються навесні. Цей сезон створює особливу атмосферу: запах землі, дощ, ранкове сонце — усе це ніби підкреслює її внутрішнє пробудження. Весна тут не просто фон, а частина її оновлення та повернення до себе.
У книзі присутній не лише цікавий та інтригуючий сюжет, а й багато інших книг. Було приємно впізнати знайомі назви, а ще більше — знайти нові для списку “хочу прочитати”.
Мені сподобалося, як автор зобразив зворотній бік буктубу та блогерства — з якими викликами стикається людина, яка веде книжкову сторінку. А ще тут є легкий детективний компонент, який не дає історії стати занадто передбачуваною або нудною.
Кожен персонаж має свою історію, і це дає змогу краще зрозуміти їхній психологічний портрет. Усі вони органічно вплітаються у сюжет і залишають слід.
З недоліків — мені трохи забракло темної сторони блогерства: хейту, вигорання, самотності, які часто супроводжують авторів. Але це вже моє особисте очікування.
Тому, якщо ви любите книги і хочете дізнатися, де вони живуть — прочитайте цю історію. Вона тримає в напрузі, але водночас дозволяє відпочити.
Безмежно вдячний автору, що дав змогу доторкнутися до цієї історії — і стати її частиною.
Безмежно вдячний автору, що зміг стати її частиною.