Відгуки і рецензії читачів
02.01.2025
Середньовіччя – доба контрастів.
Ми завдячуємо винайденням Університету, схоластики, будівництвом неймовірних соборів та друкарського верстата. Ми досі з жахом згадуємо про «Чорну смерть», Інквізицію, антисанітарію та масові вбивства за віру. У цій добі світло і темрява були двома сторонами однієї монети. А так званим «буртиком» можна назвати діяльність чернечо-лицарських орденів часів Хрестових походів і найвідоміший з них звичайно «Бідні Брати-Воїни Христа та Соломонового Храму» – Тамплієри.
Історик та публіцист Ден Джонс подає нам масштабну картину доби Хрестових походів, де на Храмовій горі народжується нове об’єднання: члени, якого присягають служити Христу, захищати паломників до Гробу Господнього та дають присягу бідності. Всього за півстоліття орден Тамплієрів перетворюється на масштабну організацію, яка безумовно впливає на геополітичне становище не тільки у Латинських королівствах, але й в усій Західній Європі. Відважно та сміливо кидаючись у бій з невірними на Сході, бідні «брати-воїни» накопичують казкові багатства на Заході.
Тамплієри переживають, як миті неймовірного піднесення і розвитку (часи англійського короля Річарда Левове Серце), втрати та відчаю (боротьба з «бичем божим» Саладіном), відновлення, трансформацій, збагачення і зради (дрібні сутички та немилість від німецького імператора Фрідріха ІІ Гогенштауфен) і цілковитого знищення (за наказом колишнього боржника тамплієрів – французького короля Філіпа IV Красивого).
Книга Джонса читається, як справжній пригодницький роман, а не «суха» історична праця. Під час цієї подорожі у минуле, ми відчуваємо скрип піску на своїх зубах, дотики палючого сонця, запах пролитої крові та кінського поту, сухий подих вітру з Леванту. Чуємо шепіт молитви на хвалу християнському Богу чи Аллаху. Відчайдушні крики до атаки чи багатотисячні ледь чутні шепотіння про дарування життя.
Досить цікаві роздуми автора над зміною «статусу» чернечого (чернечо-лицарського) ордену, який тепер не тільки молиться, але бере до рук зброю у боротьбі з невірними, що стало нонсенсом. Проте, як говорив у відомому вислові Цицерон «о часи о звичаї». Минуло лишень кілька десятиліть, як Папа Римський затвердив Статут ордену, яким опікувався на той час одним з найкращих інтелектуалів доби Хрестових походів, французький монах-цистеріанець Бернад Клервонський. І як показує Д. Джонс, тамплієри стали однією з найкращих, найбоєздатніших та найдисциплінованіших формувань серед хрестоносців.
Неймовірний калейдоскоп подій проноситься повз наш погляд, що розшукує серед битви чорно-білий стяг, який не може впасти. Віддаємо шану полеглим у битві братів, білий одяг із червоних хрестом яких забризканий кров’ю. Відчуваємо запах горілої плоті спаленого живцем Великого магістра Жака де Молле.
На відмінно від книг інших авторів, які досліджують «документальну» сторону життя тамплієрів (М. Мелвіль «Історія ордену тамплієрів»), повсякденність (Ж. Бордонов «Повсякденне життя тамплієрів в ХІІІ столітті»), останні роки та розгром ордену (М. Лобе «Трагедія ордену тамплієрів» та Г. Фо «Справа тамплієрів») чи сотню інших псевдонаукових праць про «таємниці» та містичні секрети храмовників (Святий Грааль, зв’язки з родиною Христа, Марією Маґдалиною, Пріоратом Сіону та т.д.), Д. Джонс здебільшого охоплює період Хрестових походів і лиш в останніх розділах розглядає «банківську справу», загибель тамплієрів та з дещо з кпинами описує «всі таємниці» створені навколо Ордену.
І це, на превеликий жаль, єдина поки праця перекладена українською мовою. До слова, пригадую книгу українського автора Ю. Ячейкіна «Незнані тамплієри», в якій схематично та не так детально, але досить цікаво подавалася історія ордену, однак з «модним маркуванням» середньовічних таємниць «Бідних Братів-Воїнів Христа та Соломонового Храму». Дехто намагається знайти примарний «слід тамплієрів» і на українських землях, проте – це уже інша історія і не менш цікава (чи вигадка).
Пройдений шлях тамплієрів налічує кількастолітню історію: самопожертви, боротьби, відданості, мужності, інтриг, влади багатства та падіння. Не всі таємниці храмовників сьогодні розкриті. Дещо історія замовчує навіки...
Ми завдячуємо винайденням Університету, схоластики, будівництвом неймовірних соборів та друкарського верстата. Ми досі з жахом згадуємо про «Чорну смерть», Інквізицію, антисанітарію та масові вбивства за віру. У цій добі світло і темрява були двома сторонами однієї монети. А так званим «буртиком» можна назвати діяльність чернечо-лицарських орденів часів Хрестових походів і найвідоміший з них звичайно «Бідні Брати-Воїни Христа та Соломонового Храму» – Тамплієри.
Історик та публіцист Ден Джонс подає нам масштабну картину доби Хрестових походів, де на Храмовій горі народжується нове об’єднання: члени, якого присягають служити Христу, захищати паломників до Гробу Господнього та дають присягу бідності. Всього за півстоліття орден Тамплієрів перетворюється на масштабну організацію, яка безумовно впливає на геополітичне становище не тільки у Латинських королівствах, але й в усій Західній Європі. Відважно та сміливо кидаючись у бій з невірними на Сході, бідні «брати-воїни» накопичують казкові багатства на Заході.
Тамплієри переживають, як миті неймовірного піднесення і розвитку (часи англійського короля Річарда Левове Серце), втрати та відчаю (боротьба з «бичем божим» Саладіном), відновлення, трансформацій, збагачення і зради (дрібні сутички та немилість від німецького імператора Фрідріха ІІ Гогенштауфен) і цілковитого знищення (за наказом колишнього боржника тамплієрів – французького короля Філіпа IV Красивого).
Книга Джонса читається, як справжній пригодницький роман, а не «суха» історична праця. Під час цієї подорожі у минуле, ми відчуваємо скрип піску на своїх зубах, дотики палючого сонця, запах пролитої крові та кінського поту, сухий подих вітру з Леванту. Чуємо шепіт молитви на хвалу християнському Богу чи Аллаху. Відчайдушні крики до атаки чи багатотисячні ледь чутні шепотіння про дарування життя.
Досить цікаві роздуми автора над зміною «статусу» чернечого (чернечо-лицарського) ордену, який тепер не тільки молиться, але бере до рук зброю у боротьбі з невірними, що стало нонсенсом. Проте, як говорив у відомому вислові Цицерон «о часи о звичаї». Минуло лишень кілька десятиліть, як Папа Римський затвердив Статут ордену, яким опікувався на той час одним з найкращих інтелектуалів доби Хрестових походів, французький монах-цистеріанець Бернад Клервонський. І як показує Д. Джонс, тамплієри стали однією з найкращих, найбоєздатніших та найдисциплінованіших формувань серед хрестоносців.
Неймовірний калейдоскоп подій проноситься повз наш погляд, що розшукує серед битви чорно-білий стяг, який не може впасти. Віддаємо шану полеглим у битві братів, білий одяг із червоних хрестом яких забризканий кров’ю. Відчуваємо запах горілої плоті спаленого живцем Великого магістра Жака де Молле.
На відмінно від книг інших авторів, які досліджують «документальну» сторону життя тамплієрів (М. Мелвіль «Історія ордену тамплієрів»), повсякденність (Ж. Бордонов «Повсякденне життя тамплієрів в ХІІІ столітті»), останні роки та розгром ордену (М. Лобе «Трагедія ордену тамплієрів» та Г. Фо «Справа тамплієрів») чи сотню інших псевдонаукових праць про «таємниці» та містичні секрети храмовників (Святий Грааль, зв’язки з родиною Христа, Марією Маґдалиною, Пріоратом Сіону та т.д.), Д. Джонс здебільшого охоплює період Хрестових походів і лиш в останніх розділах розглядає «банківську справу», загибель тамплієрів та з дещо з кпинами описує «всі таємниці» створені навколо Ордену.
І це, на превеликий жаль, єдина поки праця перекладена українською мовою. До слова, пригадую книгу українського автора Ю. Ячейкіна «Незнані тамплієри», в якій схематично та не так детально, але досить цікаво подавалася історія ордену, однак з «модним маркуванням» середньовічних таємниць «Бідних Братів-Воїнів Христа та Соломонового Храму». Дехто намагається знайти примарний «слід тамплієрів» і на українських землях, проте – це уже інша історія і не менш цікава (чи вигадка).
Пройдений шлях тамплієрів налічує кількастолітню історію: самопожертви, боротьби, відданості, мужності, інтриг, влади багатства та падіння. Не всі таємниці храмовників сьогодні розкриті. Дещо історія замовчує навіки...