Танго Смерті

Я вже стільки чула про неповторну манеру Винничука і нарешті переконалася в цьому сама.
Четверо вірних друзів: поляк, українець, єврей та німець, такі різні не лише за національністю і вірою, а й за характерами. І всі вони опиняться в криївці повстанців в оточенні радянських переслідувачів. Але до цього буде багато пригод на львівських вуличках. І дитячих, бешкетних, і вже дорослих, героїчних. Адже хлопцям випадає дорослішати разом із страшними подіями, які принесе війна.

Винничук не просто підносить нам цю драматичну історію, він переплітає її з сучасністю.
Ах, який же любитель пікантних подробиць, цей пан Винничук. Не раз від відвертих любовних сцен розширювались очі і піднімались брови Сподіваюсь, ця мода на описи статевих актів скоро пройде у наших сучасних авторів.

Але ж як вдало автор містифікував "Танго смерті"!
Я читала порівняння в анотації щодо Винничука, як українського Борхеса, і поблажливо посміхалась. А потім пригоди в бібліотеці стерли мою усмішку (як тільки дійдете до появи в романі пані Конопельки, будьте готові до дивовиж).
Є в романі місце не лише стражданням (як без них, коли вирує війна), а й добрій іронії та гумору (навіть коли вирує війна). Вже з половини твору все веде до зрозумілої розв'язки, але від того не менш цікаво читати.

Танго смерті - найбільше відкриття мого читацького 2023 року. Саме завдяки йому я познайомилась з автором і захопилась його творчістю.

Твій охоплює 2 часові паралелі: сучасність і період 2-ї світової війни. Поєднує ці світи мелодія.

Найбільше мене вразила нитка, пов'язана з мелодією танго і реінкарнацією душі в наступному житті після прослуховування музики. Цікаво, як музика впливала на слухача, який її чув у минулому житті і дівчини, яка вчилась грати це танго

Читаючи твір я ніби прогулювалась вулицями Львова, згадувала час, коли була в місті. Мені дуже захотілось дослідити його історичну долю, адже за час свого існування місто було під владою різних імперій. Але те, що чинили більшовики в концтаборі - є піком знущань і ненависті. Цей епізод переніс мене у сучасність і відчай розривав душу.

Роман прекрасно ілюструє співжиття на одній території людей, різних за національністю, але яким комфортно проживати разом. Але тільки нацисти і більшовики не вписуються в цю ідилію через неприйняття законів співіснування і бажання підкорювати інших.

Незабаром визволителі почали визволяти львів'ян з їхніх помешкань і майна.

Декілька цитат, які мені найбільше запили в душу:

«Як не стане мене з тобою, вкриють піски тіла, стрінемось там, де маки рікою, там, де їх тінь лягла».

 Я десь читав у Оскара Вайльда, що музика дарує нам наше власне минуле, про яке ми до цієї хвилини не підозрювали, змушуючи шкодувати про втрати, яких не було, і вчинки, за які ми не винні.

Роман поєднує в собі історичні, містичні та еротичні моменти. Кожен знайде тут щось своє.