Танхельм. Первісний Дух

Це фентезі з яскравим і оригінальним світом. Серед головних героїв левову частку тут займають морфи - чарівні істоти, що поєднують людей і тварин.
Ейла Одноока - лисиця, яку ще в дитинстві відправили в заслання на Крайню Північ. Вона володіє магією і вчить цьому малих морфів. Її розшукує Ергол, архімаг нового короля, який впевнений, що Ейла - ключ до Книги Стихій, що зможе дати йому силу, яку не здолає ніхто. Поступово ми дізнаємося про її минуле. Але для цього їй доведеться подолати багато перешкод в теперішньому.
Тут багато політичних ігор, зради, обману і, попри все, надії. Надії отримати трон, знайти "Книгу стихій", побачити матір, отримати свободу...
У всіх свої бажання і свої методи для їх досягнення.
Тут немає абсолютно позитивних героїв, у кожного свої недоліки. Всі здатні на зло заради мети.
Але не всі герої доживать до кінця. Декого було реально шкода.
Історія одразу відправляє вас у подорож Танхельмом, занурює вас у вир подій. Тому читала, що багатьом спершу було важко розібратися в усьому й запам'ятати героїв. Але мені, як не дивно, якось пішло легко і швидко.
Тож я дуже задоволена своїм знайомством з цим чарівним світом і чекаю, коли ж вже зможу прочитати продовження.

Танхельм. Первісний Дух - Юлія Романюк.

Загалом це класне фентезі з закосом під темне. Світ мені сподобався неймовірно, він багатогранний, фактурний та смачний. Героїв досить багато, тому я спочатку плуталась але не всі дожили до кінця то ж думаю в другій частині буде полегше. Єдиний величезний мінус який вплинув на оцінку книги і на сприйняття сюжету в цілому, це якась трохи дивна мотивація для цієї всієї колотнечі. Тому, читаючи, постійно ловила себе на думці, що не вірю щоб оце все та заради цього і взагалі були набагато легші методи вирішити проблему. Під кінець, я так бачила, що і авторка це зрозуміла і намагалась додати більшої ваги отим першим доленосним рішенням але ні, все одно не повірила. А загалом досить непоганий твір. Якщо якось забуду з чого почалось то почитаю і другу частину бо цікаво, що там буде відбуватись в світі і я так розумію, персонажів буде все менше і менше то ж і відслідковувати буде легше.

Ейла Одноока вже десять років живе на Крайній Півночі в таборі для злочинцв. ЇЇ туди запроторили ще дитиною. Але вона змогла налагодти життя і тепер викладає в школі магію дітлахам та працює на фермі. Має противного і ледачого співмешканця але в принципі все нормально. Якщо не брати до уваги, що інколи руки в неї палають синім пломенем, а минуле таки простягнуло до неї щупальця. І почнеться двобій - між сьогоднішньою Ейлою і тою, що має лиш стати, хто переможе і чи виграє від цього Танхельм?

Це історія Ейли, яку десять років тому вислали на Крайню Північ, де вона намагається виживати після смерті батьків. Не здогадуючись, що її долю спланували, і вона просто пішак в політичних іграх.
Це історія безликого, який намагається дістати свободу.
Це історія королеви, яка хоче забрати свій трон назад та звільнити свій народ від рабства.

По факту прочитання, я можу сказати, що це історія, написана дуже красивою мовою, з незвичними персонажами. Це якщо аналізувати її, відкинувши власні почуття.

Бо враження від читання у мене інші.
Мені було важко читати цю книгу.
Я прямо продиралася крізь текст.
Коли я читаю художні книги, то в голові в мене йде фільм. Тут історія у фільм не складалася.

Можливо я вже перечитала фентезі.
Можливо просто книга не моя.
Дивлюся на всі схвальні відгуки, і якось навіть соромно, що книга не так сподобалася, як усім.

Це, як пишуть, буде трилогія. Але історія, як на мене, логічно закінчена.

Рада, що познайомилася з творчістю авторки.
Шкода, що любові з книгою не сталося.