Відгуки і рецензії читачів
03.01.2025
"Татуювальник Аушвіцу" Гізер Морріс — це зворушлива та глибоко емоційна історія, заснована на реальних подіях, що відбулися під час Другої світової війни. Книга розповідає про Лале Соколов, єврея зі Словаччини, який був депортований до концентраційного табору Аушвіц-Біркенау. Там він отримав завдання татуювати номери на руках інших в'язнів.
Морріс майстерно передає жахи та страждання, які переживали в'язні табору, але водночас показує силу людського духу та здатність до любові навіть у найтемніші часи. Лале, виконуючи свою роботу, зустрічає Гіту, і між ними виникає кохання, яке стає для них джерелом надії та підтримки.
Авторка вміло поєднує історичні факти з особистими переживаннями героїв, створюючи глибокий та зворушливий наратив. Книга змушує замислитися про людську природу, силу волі та здатність до співчуття. Морріс не уникає важких тем, таких як жорстокість, зрада та втрати, але водночас показує, що навіть у найтемніші часи можна знайти світло.
"Татуювальник Аушвіцу" — це не просто історія про виживання, це історія про любов, надію та людяність. Книга залишає глибокий слід у серці читача, змушуючи замислитися про важливість пам'яті та необхідність зберігати історію для майбутніх поколінь. Це твір, який варто прочитати кожному, хто цікавиться історією та людськими долями.
Морріс майстерно передає жахи та страждання, які переживали в'язні табору, але водночас показує силу людського духу та здатність до любові навіть у найтемніші часи. Лале, виконуючи свою роботу, зустрічає Гіту, і між ними виникає кохання, яке стає для них джерелом надії та підтримки.
Авторка вміло поєднує історичні факти з особистими переживаннями героїв, створюючи глибокий та зворушливий наратив. Книга змушує замислитися про людську природу, силу волі та здатність до співчуття. Морріс не уникає важких тем, таких як жорстокість, зрада та втрати, але водночас показує, що навіть у найтемніші часи можна знайти світло.
"Татуювальник Аушвіцу" — це не просто історія про виживання, це історія про любов, надію та людяність. Книга залишає глибокий слід у серці читача, змушуючи замислитися про важливість пам'яті та необхідність зберігати історію для майбутніх поколінь. Це твір, який варто прочитати кожному, хто цікавиться історією та людськими долями.
11.05.2024
Перш за все хочеться сказати, що "Татуювальник Аушвіцу" – це книга, яка з'явилася через 70 років після подій, які у ній відбуваються. Це історія про справжнє кохання, біль, втрати та жахливі випробування.
У 1942 році у концентраційному таборі "Аушвіц" зустріли одне одного Лалі Соколов та Ґіта Фурман. У неї стерлося татуювання з порядковим номером, він мав набити новий. Це було кохання з першого погляду. Молодим людям судилося пережити страшні випробування, розлуку й омріяне возз’єднання, яке переросло у 56 років щасливого подружнього життя.
Цю історію написала письменниця Гізер Морріс, яка випадково зустріла Лалі у 2003 році. Він довірив їй свої найпотаємніші спогади та деталі всіх тих жахливих подій, які вони пережили у концентраційному таборі.
Звісно ж, Лалі та Ґіті пощастило більше, ніж мільйонам інших людей, які загинули в той час. Але це не відміняє тих подій, смертей та нещасть, які вони побачили й пережили у "Аушвіц". Нам всім потрібно більше читати таких книг, вивчати історію та пам'ятати, що ніколи не можна повторювати такого.
• Врятуй одного і ти врятуєш цілий світ.
• Лалі намагається йти з ним поруч, але дивитися на нього не може.
– Знаєш що, Тетувірере? Можу заприсягтися, що ти – єдиний єврей, який зайшов у піч, а потім вийшов із неї.
• Мерехтіння зірок над головою більше не розраджує його. Вони просто болісно нагадують йому прірву між тим, яким життя могло бути, й тим, яке воно зараз. Про теплі літні ночі, коли ще хлопчиком, дочекавшись, поки всі полягають спати, він вислизав надвір, щоб відчути, як нічний вітерець пестить йому обличчя й заколисує; про вечори, які він проводив з юними панянками, гуляв із ними, тримаючись за руки, у парку, біля озера, а тисячі зірок з неба освітлювали їм дорогу.
• Якщо ти прокинувся вранці, це – гарний день.
У 1942 році у концентраційному таборі "Аушвіц" зустріли одне одного Лалі Соколов та Ґіта Фурман. У неї стерлося татуювання з порядковим номером, він мав набити новий. Це було кохання з першого погляду. Молодим людям судилося пережити страшні випробування, розлуку й омріяне возз’єднання, яке переросло у 56 років щасливого подружнього життя.
Цю історію написала письменниця Гізер Морріс, яка випадково зустріла Лалі у 2003 році. Він довірив їй свої найпотаємніші спогади та деталі всіх тих жахливих подій, які вони пережили у концентраційному таборі.
Звісно ж, Лалі та Ґіті пощастило більше, ніж мільйонам інших людей, які загинули в той час. Але це не відміняє тих подій, смертей та нещасть, які вони побачили й пережили у "Аушвіц". Нам всім потрібно більше читати таких книг, вивчати історію та пам'ятати, що ніколи не можна повторювати такого.
• Врятуй одного і ти врятуєш цілий світ.
• Лалі намагається йти з ним поруч, але дивитися на нього не може.
– Знаєш що, Тетувірере? Можу заприсягтися, що ти – єдиний єврей, який зайшов у піч, а потім вийшов із неї.
• Мерехтіння зірок над головою більше не розраджує його. Вони просто болісно нагадують йому прірву між тим, яким життя могло бути, й тим, яке воно зараз. Про теплі літні ночі, коли ще хлопчиком, дочекавшись, поки всі полягають спати, він вислизав надвір, щоб відчути, як нічний вітерець пестить йому обличчя й заколисує; про вечори, які він проводив з юними панянками, гуляв із ними, тримаючись за руки, у парку, біля озера, а тисячі зірок з неба освітлювали їм дорогу.
• Якщо ти прокинувся вранці, це – гарний день.