Ідея книги досить цікава, і для тих, хто любить задумуватись про альтернативні реальності та те, як вибір формує наше життя, вона, безумовно, стане захопливою.
В мене склалося враження, що автор намагався одночасно поєднати кілька жанрів: трилер, наукову фантастику, романтичну драму, навіть елементи мелодрами. Але цей мікс виявився для мене не зовсім гармонійним. Всього по трохи, і, на жаль, жоден із цих елементів не розкрився для мене повністю.
Фінал залишив після себе багато питань, відчувалось, що деякі моменти були “притягнуті за вуха”. І хоча я не експерт у фізиці чи паралельних світах, під час читання не раз виникало враження, що щось тут не до кінця продумано.
Не хочу сказати, що книга погана - вона захоплює, і багатьом вона точно сподобається. Але для мене особисто вона виявилася не зовсім “моєю”. Це була гарна розвага на один вечір, але без глибокого емоційного відгуку чи бажання перечитати її знову. Якщо шукаєте щось легке, динамічне і трохи філософське, Темна матерія може стати непоганим вибором
Все починається як хороший трилер, але як тільки ми заглиблюємось у питання квантової фізики, мультивсесвітів та альтернативних реальностей, я відчула, що книга з мене знущається. Автор дуже намагався пояснити складні речі простою мовою, але це виглядало як урок фізики в школі, коли вчитель намагається пояснити квантову механіку, використовуючи порівняння з виготовленням тостів на сніданок. Ну, може, і не тостів, але ви зрозуміли, про що я.
Сюжет по суті крутиться навколо питання: "А що, якби я зробив інший вибір?" Це цікава ідея, і Крауч сміливо намагається її розгорнути на науковій основі, але в якийсь момент я відчула, що емоції головного героя загубилися у всіх цих складних термінах і паралельних світах. Джейсон, який шукає свою "справжню" дружину й сина, повинен бути зворушливим і викликати співчуття, але замість цього він трохи нагадує бідного мандрівника в метро, який не може знайти потрібну станцію.
А ще десь на середині книги я вже подумала: "Скільки ще альтернативних реальностей буде в цій книжці?" Серйозно, до кінця я вже й сама губилася, хто з героїв реальний, хто фальшивий, і яка з них реальність взагалі варта того, щоб у неї повертатися.
Проте, не можна заперечити: це був справжній екшн. Деякі сцени були настільки кінематографічними, що я вже уявляла, як це виглядатиме в майбутній голлівудській адаптації. Тут є все — біганина, погоні, перестрілки, навіть трошки романтики. Але якщо ви очікуєте глибоких філософських роздумів, не чекайте надто багато. Ця книга — це більше про адреналін і науково-фантастичні головоломки, ніж про заглиблення в психологію.
Темна матерія — це як енергетик у світі наукової фантастики. Книга змусить ваше серце битися швидше, а мозок — бігати за всіма цими паралельними реальностями, але після прочитання вам захочеться чогось трохи спокійнішого і менш вибухового.
Крім того, що це якісна фантастика і неабиякий карколомний та нервовий трилер, роман ще й не позбавлений певних сенсів. Ну, бо, погодьтеся, в сюжеті, де є паралельні життя, все залежить від вибору і ти можеш побачити свої альтернативні долі, таки є філософський потенціал. І мені здається, що Крауч цим досить вдало скористався.
Але й без екшену і драйву ви не залишитесь, бо тут не лише роздуми, своєрідна сімейна терапія і глибокі висновки, а ще й погоні, стрілянина і багато інтриги. У деякий момент в мене аж мізки скрипіли – так усе закручено, і треба мати добру уяву, щоб осягнути все, що створив письменник.
Герой замислюється про значення родинних цінностей і важливість кар’єри – коли ти науковець, то твоя діяльність може бути ще й якою потрібною і суспільно значимою. Але що ж обрати? І чи маємо ми насправді вибір?
Люблю такі сюжети, коли і цікаво, що аж-аж, і подумати є над чим. Раджу читати і любителям загадок, і тим, хто полюбляє наукову фантастику, і тим, хто без пригод і небезпек в сюжеті книжок не читає.