Темна матерія

Темна матерія Блейка Крауча — це та книга, яку можна описати, як "дуже амбіційна наукова фантастика" або "що б ви зробили, якби прокинулися в паралельному світі". Звучить круто, правда? І я, відверто кажучи, теж так подумала. Ось уявіть: головний герой Джейсон, звичайний собі хлопець, якого раптом викрадають, і він опиняється в іншій реальності, де його життя — це зовсім не те життя, яке він знав.

Все починається як хороший трилер, але як тільки ми заглиблюємось у питання квантової фізики, мультивсесвітів та альтернативних реальностей, я відчула, що книга з мене знущається. Автор дуже намагався пояснити складні речі простою мовою, але це виглядало як урок фізики в школі, коли вчитель намагається пояснити квантову механіку, використовуючи порівняння з виготовленням тостів на сніданок. Ну, може, і не тостів, але ви зрозуміли, про що я.

Сюжет по суті крутиться навколо питання: "А що, якби я зробив інший вибір?" Це цікава ідея, і Крауч сміливо намагається її розгорнути на науковій основі, але в якийсь момент я відчула, що емоції головного героя загубилися у всіх цих складних термінах і паралельних світах. Джейсон, який шукає свою "справжню" дружину й сина, повинен бути зворушливим і викликати співчуття, але замість цього він трохи нагадує бідного мандрівника в метро, який не може знайти потрібну станцію.

А ще десь на середині книги я вже подумала: "Скільки ще альтернативних реальностей буде в цій книжці?" Серйозно, до кінця я вже й сама губилася, хто з героїв реальний, хто фальшивий, і яка з них реальність взагалі варта того, щоб у неї повертатися.

Проте, не можна заперечити: це був справжній екшн. Деякі сцени були настільки кінематографічними, що я вже уявляла, як це виглядатиме в майбутній голлівудській адаптації. Тут є все — біганина, погоні, перестрілки, навіть трошки романтики. Але якщо ви очікуєте глибоких філософських роздумів, не чекайте надто багато. Ця книга — це більше про адреналін і науково-фантастичні головоломки, ніж про заглиблення в психологію.

Темна матерія — це як енергетик у світі наукової фантастики. Книга змусить ваше серце битися швидше, а мозок — бігати за всіма цими паралельними реальностями, але після прочитання вам захочеться чогось трохи спокійнішого і менш вибухового.

О, Блейк Крауч вміє дивувати і так вивернути сюжет, що аж подих перехоплює. І роман «Темна матерія» не розчарував – вже з перших сторінок затягує і змушує нестримно бажати дізнатись, що ж тут до чого і що буде далі.
Крім того, що це якісна фантастика і неабиякий карколомний та нервовий трилер, роман ще й не позбавлений певних сенсів. Ну, бо, погодьтеся, в сюжеті, де є паралельні життя, все залежить від вибору і ти можеш побачити свої альтернативні долі, таки є філософський потенціал. І мені здається, що Крауч цим досить вдало скористався.
Але й без екшену і драйву ви не залишитесь, бо тут не лише роздуми, своєрідна сімейна терапія і глибокі висновки, а ще й погоні, стрілянина і багато інтриги. У деякий момент в мене аж мізки скрипіли – так усе закручено, і треба мати добру уяву, щоб осягнути все, що створив письменник.
Герой замислюється про значення родинних цінностей і важливість кар’єри – коли ти науковець, то твоя діяльність може бути ще й якою потрібною і суспільно значимою. Але що ж обрати? І чи маємо ми насправді вибір?
Люблю такі сюжети, коли і цікаво, що аж-аж, і подумати є над чим. Раджу читати і любителям загадок, і тим, хто полюбляє наукову фантастику, і тим, хто без пригод і небезпек в сюжеті книжок не читає.