про сюжет довго розповідати не буду: тут у нас дівчина теоретикиня-фізикиня, яка жадає отримати нову роботу в мті (модний універ для вумняшок) і хлопець фізик-експерементатор що ненавидить теоретиків. тут порушуються теми сексизму і мізогінії в науковому середовищі, висвітлюється контроль чоловіків-наставників, який призводить до того, що геніальні жінки сидять без роботи і визнання. а ще тут розкриваються суперечки між науковцями у різних сферах, труднощі із зарплатою та фінансуванням. і це все не менш важливо для сюжету, ніж самі стосунки.
гейзелвуд вміє закохати у своїх персонажів з першої сторінки, побудувати взаємини між героями так, що від історії неможливо відірватися. мені сподобався гумор, стосунки, те як вплелись персонажі з інших книжок авторки (адам і олівія і блог бі!), сподобався ріст персонажів. якщо на початку гг була невпевненою жінкою, яка підлаштовувала себе під інших і носила безліч масок, то в кінці вона може чітко окреслювати кордони та говорити прямо, що думає. і це так відгукується і так важливо говорити про таке.
окрема любов тут це другорядні персонажі — подруга з домашнім улюбленцем їжачком і саркастична бабуся полонили моє серце не гірше за джека сміта-тернера (книжці впевнено можна ставити 10/10 лише за нього?).
я точно раджу це читати і слухати. особливо коли у вас нечитун. особливо коли у вас на душі сумно — ця книжка витягне вас, подарує купу усмішок, емоцій, нових лайливих фразочок і бажання бути собою.