Як я помилялася.
Книга починається з того, що подружжя переїздить з Лондону в маленьке містечко, в старовинний будинок, де все скрипить, підлогою гуляє вітер, а ще є відчуття, що тут точно хтось помер. Хоча всі місцеві божаться, що нічого трагічного в будинку не відбувалося.
Емілі і Фредді для всіх друзів і знайомих здаються щасливою парою, яка пережила травматичний період і зараз намагається зліпити своє життя до купи.
Ніхто не знає про їхні таємниці.
Ніхто б і не подумав, що такі милі, порядні люди можуть мати на стільки бридкі гріхи.
Обоє ніби і намагаються повернути кращі дні їхнього шлюбу, але при тому уникають один одного, бо знають, що їхні гріхи не можна замолити.
Тоді як Фредді все більше проводить часу на роботі, Емілі збуває весь свій час в новому будинку. І цей дім зводить її з розуму. Він грає з нею, але ніхто їй не вірить.
І жінка вже не впевнена, що вийде в цій грі переможцем.
Книга просто ідеальна для книжкових клубів. Тут є що обговорити, над чим подискутувати, пофантазувати, а як би вчинили б ви.
А ще це дуже зимова книга. Тому, якщо ви сезонний читач - то заплануйте її собі на зиму. А якщо ні - читайте зараз. Вона не відпустить вас до ранку.
Мені б дуже хотілося почитати продовження, бо книга ніби як і закінчена, але є нюанс.